ВІТАЄМО!

Щиро вітаємо Вас зі світлим святом Стрітення Господнього – святом, що прославляє Богоявлення на землі, звеличує Ісуса Христа та віддає честь Пречистій Діві Марії, як Божої Матері.

Нехай тепло любові, яке є у наших серцях, сприяє відродженню духовності, порозумінню, вірі у краще майбутнє. Бажаю Вам сімейного добробуту, радісних усмішок, здоров'я, любові, миру і процвітання!

Сьогодні, 15 лютого, православна та греко-католицька церкви відзначають Стрітення Господнє. У цей день у церквах святять свічки та воду. 

В основу свята лягла подія зустрічі праведника Симеона та пророчиці Анни із Немовлятком Ісусом на сороковий день по Його народженні. У нашій церковній традиції цього дня прийнято йти до храму зі свічками та їх там освячувати. 

Cаме слово «стрітення» вже вказує на те, що контекст свята стосується певної зустрічі. Про що йдеться?

Свято Стрітення належить до т. зв. Господських свят. Святе Письмо оповідає нам про зустріч Немовлятка Ісуса із праведним Симеоном та пророчицею Анною. За єврейською традицією 40-го дня після народження дитину приносили до храму, де батьки складали подячну жертву Богові за неї. В євангельській розповіді описується, що маленького Ісуса приносять до храму. Це свідчить про те, що Христос підкорявся Закону, який тоді існував. Тобто, з одного боку, Він приймає тодішні закони, а з іншого – наповнює їх іншим сенсом.

Оскільки ця зустріч із цими праведниками лягла в контекст свята, то, мабуть, тому наступного дня по Стрітенні (16 лютого) святкується пам’ять святих Симеона та Анни. А що про них відомо?

Передання мовить, що Симеон був одним із тих, хто переписував Старий Завіт з єврейської на грецьку мову. Коли він дійшов до того місця перекладу, в якому йшлося про те, що Діва породить Сина, йому важко було в це повірити і він засумнівався в цьому.

Однак йому було Одкровення, що доти він не помре, доки не побачить Месію. Він прожив 300 років, чекаючи на прихід Сина Божого. Ми під час вечірнього богослужіння співаємо: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико…». Однойменна пісня Симеона. У ній ідеться про радість Симеона від зустрічі із Господом.

Пророчиця Анна також дуже чекала на прихід Спасителя. Про це вона пророкувала, перебуваючи увесь час в глибокій молитві та пості. А це величезні два знаряддя, особливо в тяжкій теперішній ситуації в Україні. Бо завдяки молитві ми можемо висловлювати Богові все те, що нам болить, те, чого ми прагнемо, та слова подяки. Постити – означає обмежувати себе в тому, до чого ми найбільше прив’язані.

У нашій церковній традиції цього дня благословляють свічки. А звідки взявся такий цікавий звичай?

Ця традиція сягає XVII століття. Ще Петро Могила у своєму «Требнику» вводить цей Чин освячення свічок. На наших землях цієї традиції дотримуються всі: і православні, і католики. Римо-католики цього дня здійснюють похід зі свічками. Адже свічка – символ світла. Хоч би якою сильною була темрява, коли ми запалимо свічку, вона щезає. Свічка – ще й приклад Христа, який прийшов на землю як «Світло для світу». Свято Стрітення продовжує ідею боговтілення; Ісус прийшов на землю, несучи людині Правду. Тому освячені свічки є знаком світла Христового.

Багато християн приділяють великого значення саме стрітенській свічці. То як нею правильно користуватися?

Щодо цього немає певних приписів. Однак стрітенську свічку прийнято запалювати під час складних ситуацій. Однак, варто пам’ятати, що суть полягає не у свічці. Важливою є наша віра. Бо, як бачимо із Євангелія, Господь «дає по вірі людей» не через вживання того чи іншого предмету, а через нашу християнську позицію. Тому неважливо, чи маємо ми стрітенську свічку, чи ні. Питання в нашій довірі до Бога і в нашому розумінні, що Він є «Світлом для світу». Однак не заперечую важливості значення цієї свічки. Бо вона є знаком присутності Божого світла.

Бог є той, про якого ми кажемо у молитві «Царю Небесний». Він є всюди і все наповняє. Однак чому ми не можемо зустріти Христа? Бо ми перейняті іншими речами: проблемами, ідеями, думками. Але чи в цих речах є Божа воля? Наше життя і його кінець має бути здійсненням Його волі. Зустріч із Господом є в нашій молитві, у Пресвятій Євхаристії, коли ми приймаємо Його Тіло та Кров, у читанні Святого Євангелія, яке є нагодою розвивати цю зустріч. Однак молитва, Євхаристія, читання Біблії – миті.

А далі що? Якщо ми це не переносимо в наше щоденне життя, тоді можна нас вважати безбожниками. Кожна мить нашого життя має бути нагодою для зустрічі з Ним. Бо буття людям дає Бог.

Ситуація, яка панує в Україні, – невипадкова. За нею також стоїть Бог. Нам важливо навчитися за кожною ситуацією простежувати Божий промисел. Тоді ми можемо зустрічати Його. Адже Він чекає на нас. Але чи ми готові зустрітися із Ним? Це непросто. Бо ми дуже матеріалізовані. Візьмемо за приклад мучеників. Для них нічого не мало значення і навіть смеpть, а тільки Бог. Бо коли ти зустрічаєш Бога, то ніщо тебе не може із Ним розлучити. Навіть смеpть. 

Стрітенська свічка – дороговказ душі, як і вода, зберігається в кожній родині, бо має надзвичайну здатність допомагати у найважчі періоди життя. Традиція освячувати свічки походить зі стародавнього звичаю влаштовувати у день Стрітення ходу містом із запаленими свічками (на зразок хресного ходу). Потім з’явилося повір’я, що ці свічки охороняють житло від удару блискавки. Стрітенська свічка оберігає впродовж року.

Справжня Стрітенська свічка має бути виготовлена з чистого бджолиного воску. Головна її сила — у щирій молитві. І тоді, як вважають віруючі люди, вона приносить мир і спокій у наші душі при життєвих негараздах.

Якщо молитися із запаленою Стрітенською свічкою, від її світла втікають злі духи і саме тому нею освячують помешкання, вона має силу відвертати або оберігати від стихійних лих, особливо громовиці. За це її часто так і називають – «громовиця», або «громнича».

Стрітенську свічку запалюють під час хвороби, також можна запалювати під час молитви та святкової трапези в особливі для людини дні: день народження, День ангела (іменини), великі церковні свята.

Щоб діти не лякалися грому й не боялися вовків, на Стрітення їм навхрест підсмалювали громничкою волосся: на лобі, потилиці й над вухами. Такий символічний хрест також мав оберігати від наглої смерті під час грози.

Стрітенською свічкою обкурювали хворих і немічних, породіль під час важких пологів, дітей від переляку, корову з телятком від поганого ока. Якщо боліли зуби, радили її кусати й гризти. Громничкою обкурювали всю господу під час епідемій та інфекційних захворювань, діжу, коли вперше розчиняли тісто з борошна нового врожаю, худобу перед вигоном на пашу. Брали її з собою «на щастя» на першу оранку й зажинки.

А ще вірили, що як зчиниться в хаті сварка, то бігом треба запалити стрітенську свічку — і скандал сам собою вщухне.

Громничні свічки запалювали біля смертельно хворого, щоб полегшити агонію й «освітити легку дорогу на той світ». Якщо вмираючий тримав у руках стрітенську свічку, це означало, що помер він праведником. Якщо ж помирала відьма, брали три свічки й переливали над ними тричі хрест-навхрест стрітенську воду. Вважалося, що таким чином громада убезпечиться «від її приходів з того світу».

Примічали: першим у селі помре той, у кого під час церковної служби на Стрітення раніше згасне свічка.

Якщо ж віск громнички капне на руку — це до щастя й статків протягом цілого року.

На Стрітення Господнє не можна:

• Лаятися, сваритися, робити прибирання, вишивати, прати, працювати в городі тамитися.
• Заборона на роботу має виняток, вона дозволяється, якщо це робота на благо іншим людям, необхідна допомога.
• Заборона ж з приводу купання стосується лише лазні — адже щоб помитись у лазні, потрібно було працювати: колоти дрова, носити воду, тощо. Щодо звичайного сучасного душу ніяких заборон немає.
• Також не радили на Стрітення вирушати у далеку мандрівку. Через мінливу погоду у цей період мандрівника могли спіткати різні неприємності, тож люди раніше остерігались далекої дороги. Існувало навіть прислів’я: “На Стрітення вирушиш в дорогу – скоро додому не повернешся”.
• Ще одна цікава заборона – класти у цей день гроші на кухонний стіл. Вірили, що тоді удача від вас відцурається, а гроші буквально будуть витікати крізь пальці.

Народні прикмети на Стрітення:

• Ясна і тиха погода в цей день віщує добрий урожай поля і роїння бджіл.
• Відлига – жди пізньої весни і бережи пашу та хліб, бо в поле виїдеш нескоро.
• Як на Стрітення півень нап’ється води з калюжі, то жди ще стужі!
• Як нап’ється півень води, то набереться господар біди!
• День Стрітення теплий і сонячний, то і весна тепла.
• Якщо на Стрітення дорогу перемітає – весна буде пізньою і холодною.
• Якщо в цей день сніжок – весною буде дощик, тобто весна буде затяжною і дощовою.
• Передбачити погоду могла і курка: якщо нап’ється біля порогу води – весна буде теплою і ранньою.
• Як на Стрітення з стріх капає, ще велика буде зима.
• Як на Стрітення є під стріхами бурульки, то цього року буде добрий урожай кукурудзи.
• Цього дня відлига – на ранню й теплу весну, сніг – на дощову, тривалу, а коли хуга – весна буде пізня й холодна.
• Якщо в цей день не видно сонечка – чекай суворих морозів.
• Вітер на Стрітення – до врожаю плодових дерев.
• Якщо на Стрітення холодно, то вже скоро весна. – Якщо вранці випав сніг – на врожай ранніх хлібів; коли ж у полудень – зернові будуть середні, а увечері – недорід.
• Якщо на деревах іній – вродять добре гречка і бульба. Якщо у цей день хуртовина дорогу перемете – весна буде пізня й холодна.
• Якщо на Стрітення сонце визирає з-поза хмар, то весна не забариться, а якщо цього дня не буде видно сонця, то 24 лютого вдарять морози.
• Як на Громницю день ясний, то буде льон прекрасний.
• Як сонце ясне на Громницю буде, то снігу випаде більше, ніж перед тим.