18 лютого вся Україна та український народ вшановує День пам'яті Героїв Небесної Сотні, котрі віддали свої життя заради кращого майбутнього для нас з вами та прийдешніх поколінь. Сьогодні вшановуємо п'яту річниці загибелі нашого земляка Андрія Корчака, який 2014 році 18 лютого загинув на Майдані.
Галерея пам'яті - Небесна Сотня https://nebesnasotnya.com/ - так назвали Героїв Революції Гідності в Україні зими 2013-2014 років.
До п'ятої річниці розстрілів на Майдані у бібліотеці було оформлено виставку-реквієм: "Не журися, Україно, ми твої сини" та мультимедійну презентацію "З Україною у серці" присвячену п'ятій річниці нашому земляку Андрію Корчак, який 2014 році 18 лютого загинув на Майдані.
КОРЧАК АНДРІЙ БОГДАНОВИЧ
18 липня 1964 – 18 лютого 2014
Любив її до скону, до загину,
Хоч не здійснив своїх найкращих мрій…
Життя віддав за волю України
Стриянин наш Корчак Андрій…
Проживав на плебанії храму Івана Хрестителя у мікрорайоні Губичі м. Борислава, де священником у 1960-1974 рр. був його дідусь о. Яків Боровик. У м. Бориславі в 1960 р. народився його старший брат Юрій. Згодом усі вони проживали та навчалися у м. Стрий, де працювали батьки, а сам він навчався у стрийській школі № 2.
Останні роки проживав разом із літньою 81-річною матір’ю Дарією. Мав вищу освіту, заробляв на життя як будівельник. Працював на мостобудівельному підприємстві в м. Стрию. Певний час працював у Чехії.
Андрій був на Майдані з 30 листопада 2013, лише короткочасно їздив додому за програмою ротації активістів Євромайдану. Чи вкотре їхати в Київ – ні з ким не радився, просто знав, що має там бути.
За словами сестри, Андрій з дитинства був патріотом. На Майдані мав намір стояти до кінця. На Майдані Андрій був десятником третього десятку Стрийської третьої сотні. Робив усе: і на передовій був, і дрова рубав.
Напередодні загибелі Корчак зателефонував до брата Юрія. Говорив, що відпочиває в наметі, але щось його всередині муляє — якесь нехороше передчуття, — розповідає Юрій Корчак. — Перед обідом набрав мене ще раз. Сказав, що на Інститутській на них наступає “Беркут”. А за 2 години зателефонував йому я. Слухавку взяв медбрат.
Корчак загинув 18 лютого під час сутичок на вулиці Інститутській.
Зі слів бойових побратимів: «Із одного боку наступали тітушки, які кидали каміння. А з іншого боку — „Беркут“, який кидав гранати. Беркутівці розділили їх, вони вже не трималися разом, а стояли по кілька чоловік. Не мали чим оборонятися. Не мали навіть щитів. У них були каски і якісь палки.
Коли наступило тимчасове перемир’я, протягом двох годин Андрій з товаришами будував барикади, укріплював їх. Хлопці з його десятки пригадують, що щити йшли на побудову барикади. Але їх не вистачало, щоб зробити щось пристойне. То не був справжній захист. Вони не розраховували, що „Беркут“ почне наступати. Сили були зовсім нерівні. Зі Стрийської сотні там тоді перебувало 24 людини. Беркутівці почали атакувати саме туди, де їх стояло найменше».
«Беркутівці» нанесли Андрію важкі травми голови. А потім під ноги кинули гранату. Він отримав черепно-мозкову травму.
Можливо, його життя можна було врятувати. Однак у той час усі карети швидкої допомоги були переповнені пораненими.
До лікарні бездиханного Андрія самовільно привіз небайдужий чоловік на «Жигулі». Але було запізно. Реанімувати Андрія не вдалося. Він помер у київській лікарні № 17.
Корчак Андрій Богданович - став Героєм України, на жаль(посмертно).
21 лютого похорон розпочався з рідної домівки героя. Сюди зійшлися тисячі стриян, які знали особисто Андрія Корчака і ті, що не знали та довідавшись про страшне горе, яке спіткало громаду, вирішили подякувати йому за те, що боровся за Україну, а отже і за кожного з нас.
Священнослужителі відправили панахиду. «Каже Христос, що немає більшої любові, як своє життя покласти за своїх друзів, – так розпочав свою промову о. Мирон Гринишин. – Ми також стараємося щось дати на Майдан, але він приніс незрівнянно більше ніж гроші, ніж будь-що разом узяте, він приніс своє життя на вівтар незалежності України».
Сліз не стримував ніхто. Здавалося увесь Стрий зупинився, щоб провести в останню путь невинно вбитого Героя. 49-ти річного Андрія Корчака пронесли через усе місто. Зупинялися біля рідної школи №2 у якій навчався, біля штабу спротиву звідки він поїхав до Києва, на майдані Незалежності де проходять віче, біля пам’ятника Степану Бандері, римо-католицького Костелу.
Духовенство читало уривки зі святого письма, усі разом з муніципальним чоловічим хором «Каменяр» виконували Гімн України та вигукували: «Герою Майдану – Слава! Слава! Слава!».
Церемонія прощання з покійним пройшла у храмі Успіння Пресвятої Богородиці й тривала понад дві години. Апостольський адміністратор Стрийської єпархії УГКЦ Владика Тарас Сеньків сказав: «Імені всіх тут присутніх і не присутніх, всіх, хто приносить молитви по всій Україні за невинно вбитих, за тих, хто стали жертвою відкуплення задля майбутнього нашого народу я хочу сказати їм передусім наше – вибач, що мусів платити своєю кров’ю данину від нашого народу». Поховали Андрія Корчака на міському кладовищі.
ВШАНУВАННЯ
25 березня 2014 р., на честь Андрія Корчака було названо одну зі стрийських вулиць (частина колишньої вул. Зелена) поряд зі школою, де навчався Андрій.
5 вересня у Стрию відбулось народне віче з нагоди відкриття на приміщенні СЗШ І-ІІІ ступенів № 2 меморіальної дошки, присвяченої герою Небесної сотні Андрію Корчаку, який навчався у цій школі.
Дошку встановили на стіні поряд з центральним входом до середньої загальноосвітньої школи №2, в якій вчився Андрій Корчак.
Немає коментарів:
Дописати коментар