Вітаємо зі святом!

Великомучениці Катерини

Серед численних жіночих свят найзнаменнішим є свято великомучениці Катерини, що припадає на 7 грудня. Цей день вважався святом привертання кохання і любові. Це підтверджують і всі гадання, вечорниці, традиційна їжа, кликання долі і піст парубків.

ІСТОРІЯ СВЯТА ВЕЛИКОМУЧЕНИЦІ КАТЕРИНИ 

      7 грудня (24 листопада ст. ст.) - день святої Великомучениці Катерини. В «Житії святих» описано подвиг цієї християнки. Походила Катерина з багатого роду і жила з батьками в Олександрії в часи правління імператора Максиміліана. Дівчина була високоосвіченою, вивчала медицину, знала декілька іноземних мов. Окрім того, у тогочасних джерелах описано і надзвичайну вроду Катерини. Отож, коли вона досягла повноліття, батьки почали шукати їй нареченого. Але Катерина їм противилася, називаючи все нові і нові причини, щоб не виходити заміж. Врешті вона висунула умову, що вийде заміж тільки тоді, коли її обранець буде рівним їй у благородстві, багатстві, красі та мудрості. 

   Довго шукали батьки нареченого для неї і нарешті звернулися до пустельника. Старець чув про розум Катерини і сам вирішив її послухати та схилити до християнської віри. Під час зустрічі з дівчиною він розповів про Сина Божого Ісуса Христа і його подвиг в ім'я роду людського. Розповідь запала глибоко у серце вразливій дівчині. Невдовзі Катерині було видіння, в якому вона побачила Христа. У 304 році дівчина приймає хрещення і активно проповідує християнську віру, дає обітницю безшлюбності і стає Христовою нареченою.    

 За наказом імператора Максиміліана її заарештували. Довго вмовляли відректися від Христа, порушити обітницю і вийти заміж. Але Катерина відмовилася. Тоді її стали катувати: били по плечах і грудях воловими батогами, рвали їй тіло гострими колесами. Але Великомучениця не зреклася своєї віри, а тільки укріпилася у ній. До неї зійшов ангел з неба і зцілив її пошматоване тіло. Тоді мучителі у лютій ненависті відтяли Катерині голову! 

      Великі страждання і твердість духу Великомучениці Катерини навернули багатьох жителів Олександрії до християнства. Прийняли хрещення 200 воїнів, які на власні очі бачили тортури святої, а також цариця Августина, дружина імператора Максиміліана, та Порфирій Стратилат.  

  За переказами, святі мощі Великомучениці Катерини ангели перенесли на гору Синай у храм. Там зберігається голова святої, покрита золотим вінцем, і ліва рука, прикрашена дорогоцінними перснями.
   Кілька років тому християни в Єгипті знайшли останки Катерини і поховали в монастирі на священній горі Синай. Сьогодні монастир – це великий духовний центр, в якому є древній архів і велика бібліотека стародруків та церковних раритетів. Вважають, що свята Катерина є покровителькою вчителів, освічених людей та науковців.

  У піснях співається: «Радуйся, преславна Великомученице Катерино, на горі Синайській, де бачив Мойсей терновий кущ неспалимий. Сам Христос зберігає чесне тіло твоє нетлінним аж до другого пришестя свого...».

  З давніх-давен вважали Великомученицю Катерину покровителькою жінок під час важких пологів та дівчат, котрі прагнули вдало вийти заміж.

      Напередодні дня Катерини дівчата клали під подушку листочки з різних дерев, на кожен загадуючи кількох хлопців. Серед них мав бути і один яблуневий листочок. Лягаючи спати, дівчина читала молитву, а вдосвіта просила найменшого в родині хлопчика витягти один із листочків: який витягне, за того й вийде заміж, а якщо випаде лист яблуні, то доведеться ще посидіти в дівках.

    Перед сходом сонця дівчина йде в садок і зрізує гілочку вишні. В хаті дівчина ту гілочку ставить у пляшку з водою і чекає свята Меланки. Якщо до Меланки вишня зацвіте – добрий знак, засохне гілочка без цвіту – кепська ознака. 

       Дівчата так це тлумачать: є цвіт на гілочці – буде весілля, нема – восени доведеться Покрову благати: “Свята мати, Покрівонько, покрий мою голівоньку”. 

     Увечері дівчата сходяться до однієї хати і варять спільну вечерю – борщ і кашу. Приходять хлопці, починаються розваги: сміх, співи, але без танців, бо то піст.

   В Центральній Україні, розповідає Олекса Воропай, дівчата вилазили на ворота, тримаючи в руках горщик з кашею, і закликали свою долю. Опівночі, перед “першими півнями”, дівчата беруть горня з “вечерею”, обгортають його новим рушником і йдуть “закликати долю” до воріт. Кожна з дівчат вилазить по черзі на ворота, тримаючи в руках горня з кашею та борщем, і тричі гукає: "Доле-доле, йди до мене вечеряти!". 

    Якщо в цей час заспіває півень, “доля обізвалася”, якщо ж ні: “Доля оглухла, не чує мого голосу”. Журиться дівчина і проклинає долю: “Щоб ти зозулі не чула, блуднице моя!” Та це ще не біда. Гірше, коли зірка з неба впаде. “Погасне Доля!” – злякано шепочуть дівчата.”    
  Якщо на вечорницях збиралося багато дівчат, їхню долю вирішували чоботи. Переставляючи їх по черзі, міряли будинок від столу до порогу. Чий чобіт вийде за поріг, та дівчина першою вийде заміж наступного року.
  Залишатись допізна на гулянні цього вечора дівчатам заборонялося, потрібно було йти додому, аби не прогнівити долю. Також на вечорницях не танцювали через те, що триває Різдвяний піст.

      Якщо десь у цю мить загавкав пес чи озвалася якась інша худобина, це означало, що доля почула дівочі благання і з тієї сторони слід чекати нареченого. Причому якщо закукурікав півень – парубок прибуде статний і багатий; якщо озвався собака – чоловік буде вірний і не дуже страшний, трохи сварливий; якщо заіржав кінь – чоловік трапиться роботящий, спокійний, але з характером.

     Розповідають, що під час такого ворожіння уже в наш час до горщика підбіг щур і почав їсти кашу, аж за вухами лящало. Дівчина як побачила, то зомліла. А весною приїхали в село іноземці з Франції по обміну досвідом господарювання і вирощування цукрового буряка. Дівчина познайомилася з одним із них і незабаром вийшла заміж . Поїхала жити на батьківщину чоловіка і писала батькам, що він дуже  добрий. З тих пір у селі знають, що щур – то чоловік-іноземець.

     Хлопці цього дня постилися до служби Божої і щиро молилися, аби Бог дав їм хорошу дружину – роботящу, не ледащу, до того ж лицем пригожу і до чоловіка лагідну.
       Тим, хто хоче знайти щастя в шлюбі, радять відвідати в цей день церкву (тільки до 11-ї години) і поставити свічку до ікони св. Катерини. У цей день адресне звернення до святої багаторазово підсилює побажання, а значить, і задумане отримає шанс втілитися в реальність.

    

МОЛИТВА ДО ВЕЛИКОМУЧЕНИЦІ КАТЕРИНИ 

О Свята Катерино, діво і Великомученице, істинна Христова наречена! Молимо, благодатну тебе, що Христа прийняла у серце своє. Бо, посоромивши зухвальство заблудлих красномовців, несвідомістю сповнених, до віри істинної їх направила. Тіло своє на муки великі віддавши за любов до Бога, ти, як діва непохитна, не подолана була; в нагороду за муки небесних осель сподобилася ти й вічною славою втішаєшся. В надії на неї, Великомученице, подвигом твоїм і нас, твоїх співців, стверди. І з тобою в небесній оселі Господа і Владику нашого Ісуса Христа з Отцем і Святим Духом восхвалим і прославимо на віки віків. 

                                           Амінь.

       В народних переказах дівоча доля – то гарний і вдатний хлопець, а чоловіча – гарна та працьовита жінка. Та вона буває і роботящою, і лінивою – це вже кому яка дістанеться. Вгадати, звичайно, нікому не дано, тільки десь на небесах ангели у своїх святих книгах наші долі прописують і ставлять свічки довжиною в життя кожної людини. Коли свічка догоряє, то кінчається і життєвий шлях людини. І ніхто не знає, чому свічки розумних і талановитих людей так часто швидко згорають…

    Вдалу і щасливу долю могла приворожити і сама дівчина. Треба було лише причепуритися: одягти сорочку самотканну, вишити на ній гарні візерунки, а по низу – меандри (символічні зазубринки). Плахту чи спідницю треба було підв’язати тканою крайкою чи вишитим золотом поясом. У коси заплести червоні та золоті стрічки, а ще взути чобітки на підборах. А до того ж усміхнене миле личко, розважна розмова – і найкраща доля приголубить таку господиньку і розумну дівчину.   

        Про долю чоловічу та жіночу є багато переказів . Але хотілося б розповісти ще про один звичай, який існує у Франції, де Святу Катерину вважають опікункою старих дівчат. 

Якщо дівчина до 25 років не вийшла заміж, її вважають старою дівкою. Так от, у день Святої Катерини старі дівчата у французьких містах одягають капелюшки, прикрашені жовтими та зеленими стрічками, і групами гуляють по місту. Вони співають катеринетти, танцюють, розважаються, ідуть до церкви, де священики благословляють їх на скорий шлюб. У цей день дівчата дозволяють собі деякі вільності: підставляють для поцілунків щічки усім бажаючим чоловікам, а деколи можуть і самі поцілувати парубка, який дуже сподобався. Святкування закінчуються пізно увечері веселими гуляннями і забавами. І кажуть, що багато старих дівчат після цього знаходять-таки собі пару, і сама Свята Катерина благословляє їхні шлюби. І такі сім'ї дуже щасливі і майже ніколи не розлучаються. 

   Свята Катерина оберігає усіх від лиха і дарує щасливу долю. В народі про долю кажуть: 

Без долі, як без волі. 

Віддалася за лиху долю. 

Дитина спить, а доля росте. 

Долі і найбистрішим конем не об'їдеш. 

Куди доля поверне, туди треба й гнутись. 

На торгу долі не купиш. 

Ніхто не знає, де кого доля чекає. 

Хто не має долі, то від вінця і до кінця. 

Ще ніхто не втік від своєї долі. 

     Але до того дорогоцінного подарунку треба докласти і власної праці, охоти до навчання не тільки різним наукам, а насамперед науці бути порядною людиною, шанувати батька-матір, своїх братів та сестер, родину та рідну землю, яка народила і виховала не одне покоління українців. Вони нині живуть у різних державах та всі пам'ятають і росяні ранки, і стежину до рідної хати, і калину край порогу. І доля кожного з нас починається саме тут, на рідній землі, Україні. 

Дай, Боже, їй процвітання, а українкам щасливої долі у себе на Батьківщині! 

Народні прикмети:

       Існували і народні прикмети щодо погоди та різних природних явищ, які селяни помічали і намагалися дізнатися, чого чекати найближчим часом, наприклад, яка погода буде на Різдво: 

На святу Катерину ховайся під перину. 

Катерина по воді - то Різдво по льоду. 

Як на Катерини холодно, то буде голодно. 

Катерина по воді, то Різдво по льоді.

Як на Катерини холодно, то буде голодно.