неділю, 26 квітня 2020 р.

Сумна сторінка нашої історії


ГІРЧИТЬ ЧОРНОБИЛЬ, КРІЗЬ РОКИ ГІРЧИТЬ... 

Сьогодні виповнюється  34-ті роковини аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Це найбільша екологічна катастрофа сучасності, яка сталася о 1 год. 23 хв. 26 квітня 1986 року, коли вибухнув реактор 4-го енергоблоку Чорнобильської АЕС.
Чорнобиль – одне з найстаріших слов’янських міст, яке знаходиться за 120 верств на північ від Києва. Перші відомості про Чорнобиль знаходимо в Біблії. 

І впала  зірка-полин з неба у траву на ймення чорнобель…
І згасло сонце, і зійшла чорна хмара на землю. І стали гіркими вода і повітря, чорними трава  і дерева. І  здригнулась земля  від небаченого…
Пройшли віки і наприкінці 20 – го століття. 
На березі Прип’яті трапилдась страшна біда. І згадали тоді люди страшні слова прадавнього пророцтва з Книги Книг – Біблії, — де  говориться про полин і пов’язану  з ним страшну катастрофу.  
Біда розчинилася у квітневому духмяному повітрі маленького поліського містечка, в білорожевому цвітінні  яблунь та абрикосів, у воді  сільських криниць, у молоці корів, у всій красі зелені…
Це сталася найбільша техногенна аварія в історії людства - з різницею у дві секунди відбулись два вибухи на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС, в результаті яких сумарна радіація ізотопів, викинутих в повітря, склала 50 мільйонів кюрі, що в 30-40 разів більше, ніж при вибуху бомби в Хіросімі в 1945 році.
Лише наступного дня, після того як у Швеції за рівнем радіації визначили, що в Україні мала місце аварія, уряд СРСР повідомив про Чорнобильську трагедію. Від вибуху і при гасінні пожежі, що тривала близько 10 днів, загинув 31 чоловік і більше 200 було госпіталізовано. За неофіційною статистикою в Україні померло не менше 15 тисяч людей, які були уражені в результаті аварії на Чорнобильській АЕС. 
     Збудована в 1976 році, Чорнобильська АЕС, розташована  за 100 кілометрів на північ від Києва; вона мала чотири реактора, кожний з яких був здатен виробляти до тисячі мегават електроенергії.
   Увечері 25 квітня 1986 року група інженерів почала проводити на 4-у реакторі абсолютно непідготовлений технічний експеримент, під час якого потужність реактора була знижена на 7% від норми, а контрольні пристрої були відключені. 
    Робота реактора стала нестабільною і не контрольваною, а спроба відновити стандартний режим його роботи - запізнілою, і 26 квітня 1986 року на 4-у реакторі пролунали два вибухи. Вони були не ядерними, а хімічними, як наслідок перегріву реактора і накопичення великої кількості газів, що з'явились під час неконтрольованої реакції. Потужність вибухів була настільки великою, що було зруйновано стальну і свинцеву обшивку реактора, і в повітря піднялось більше 60 тон радіоактивних матеріалів. Лише через три тижні при допомозі 4 тисяч тон піску, бору, свинця і глини вдалось ізолювати реактор, що продовжував випромінювати радіацію, і запобігти подальшому забрудненню грунту. 
      З території в радіусі 30 кілометрів від місця аварії було евакуйовано більше 100 тисяч людей. 
      Із-за традиційної в СРСР секретності від громадян приховувалась інформація про дійсні масштаби катастофи і в найбільш постраждалих областях України, Білорусії та Росії в перші дні після аварії не здійснювались жодні заходи по захисту населення від радіації. 
     Щоб запобігти подальшим викидам радіоактивних матеріалів, до кінця 1986-го року четвертий реактор АЕС був накритий спеціальним "саркофагом", збудованим руками сотень тисяч добровольців і мобілізованих солдатів, і Чорнобильська АЕС була знову введена в експлуатацію.  Однак великі пожежі і аварії в 1991 та в 1996 роках привели до зупинення спочатку другого, а потім і першого реактора. У 2000-у році був зупинений останній, 3-й реактор, і Чорнобильська АЕС повністю припинила свою роботу.
Радіація не зникає вмить.
На це піде не одне століття.
Вона й досі нам душу гнітить.
Для всіх живих вона – страхіття.

Євген Гуцало. Чорнобильська дівчина Калина. Оповідання зі збірки Діти Чорнобиля. Малюнки Тетяни Семенової.

Якщо вже вижив — то живи!
Не проживай — живи на повну.

Вічна пам'ять загиблим ліквідаторам - їхні імена ми повинні пам'ятати
  • Начальник караулу ВПЧ-2 по охороні Чорнобильської АЕС м. Прип'яті, 1962 року народження - Володимир Правик;
  • Начальник караулу СВПЧ6, 1963 р. народження0 - Віктор Кібенок та хлопці з його караулу перебували в зоні пожежі найдовше — 35 хвилин вони боролися з вогнем майже над самісіньким реактором, поки не зупинили вогонь;
  • Командир відділення СВПЧ-6 м. Прип'яті, 1959 р. народження - Микола Ващук. Він із відділенням перепинив шлях вогню до третього енергоблоку. Він був над кратером ядерного вулкану, і о 2.25, коли його замінили, ледве тримався на ногах.
  • Старший пожежник СВПЧ-6, 1959 року народження - Володимир Тишура. Тільки після прибуття додаткових пожежних сил у тяжкому стані був вивезений з пожежі; 
  • Командир відділення СВПЧ-6, 1961р., народження - Василь Ігнатенко. Під час аварії Ігнатенко встановив пожежну машину між третім і четвертим енергоблоками, проклав рукавну лінію на великій висоті. Уже знемагаючи від радіаційного удару, виніс з вогню Володимира Тишуру й Василя Ващука; 
  • Пожежник СВПЧ-6, народження. 1962 р. - Микола Титенок боровся з вогнем до останнього; 
  • Керівник пожежників - Герой Радянського Союзу майор Леонід Телятников. «Зруйноване апаратне відділення четвертого енергоблоку. Горіло і покриття третього блоку... Особовий склад працював самовіддано. Не треба було ні вмовляти, ні повторювати команду. Розуміли з півслова, виконували миттю». 

Пам’ятаймо також і про подвиг тисяч і тисяч енергетиків, військових, медиків, транспортників, будівельників, всіх, хто став на шлях і приборкав Чорнобильську катастрофу!




Немає коментарів:

Дописати коментар