День вишиванки - всеукраїнське свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого одягу. Дата проведення - щороку в третій четвер травня. Свято є самобутнім і самодостатнім. Українська вишиванка — це те, без чого важко уявити українську культуру, побут і історію України. Вишиванку сприймають як символ єднання, солідарності і підтримки.
Тож сьогодні і ми з Вами поринемо у вишиванковий край і дізнаємось більше про українську вишиванку.
Для вас підібрано низку цікавинок про вишиванку: історія та символи вишиванки, вірші, легенди, оповідання, пісні, майстер-класи.
Одягнімо, друже, вишиванки —
Наш чарівний український стрій.
Не для когось, не для забаганки,
А для себе, вірний друже мій.
Навіть у багатьох українських казках зустрічаються мотиви чарівної сорочки, котру сестри-змії — носії мудрості і магії — вишивають своєму кровному братові і наказують ніколи її не знімати. Число магічних узорів, «квіток», які творять зміївни, — дванадцять: це дванадцять богатирських сил (за числом 12 — усі енергії космічного простору, всіх знаків Зодіаку). І сила цього шиття неймовірно велика.
Герой казки, одягнувши сорочку на своє тіло, стає могутнім і нездоланним, він перероджується у безсмертного витязя, що чинить суд на землі, стає володарем земного царства. І сорочка його ніколи не забруднюється, не линяє і не зношується — вона завжди біла і ясна.
Леся Воронюк, засновник всеукраїнскього свята «День вишиванки», письменниця. Саме їй належить, вже крилатий вислів «вишиванка – це генетичний код нації».
День вишиванки – свято функціонально та ментально багаторівневе. Найпростіше в ньому – красиві та усміхнені українці. Та насправді одягнути вишиванку – це не тільки гарно виглядати, це оприлюднювати свою приналежність до українського народу, його історії, сьогодення та майбутнього; це засвідчувати свою позицію.
Зберігати наші символи і культуру загалом – це зберігати самих себе!
Які секрети бережуть візерунки українських вишиванок?
Про ці секрети ви дізнаєтесь коли зайдете на посилання :
Історія вишивки: з глибини століть та цікаві факти символіки вишиванки ви прочитаєте на сторінці нашого блогу
Українська вишиванка: національний одяг у давнину й сьогодні
Символіка українського орнаменту
Легенда про вишиванку
Якось Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи одержали елегантність і красу, угорці – любов до господарювання, німці – дисципліну й порядок, поляки – здатність до торгівлі, італійські діти – хист до музики… Обдарувавши всіх, Бог раптом побачив у куточку дівчину. Вона була одягнена у вишиту сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багрянів вінок із червоної калини. І запитав її Бог:
Хто ти? І чому така сумна?
Я – Україна, а сумна, бо стогне моя земля…
Чого ж ти не підійшла раніше? Я всі таланти роздав. Не знаю, чим можу зарадити твоєму горю?
Дівчина хотіла йти, але Бог зупинив її.
Зачекай. Є в мене неоцінений дар, який прославить твій народ на цілий світ. Відсьогодні все горітиме у твоїх руках. Візьмеш плуг – і заколоситься на ваших полях жито – пшениця. У хаті твоїй буде панувати краса й затишок, а пісня твоя звучатиме у віках. Усе це стане можливим, дякуючи вірі твого народу у власні сили й бажанню працювати заради власного добробуту.
ЛЕГЕНДА ПРО ВИШИВАНКУ
Був час, коли почали на землі люди дуже вмирати. Від невідомої хвороби. Отак йде людина і враз упаде, почорніє, спіниться і немає людини.Уже й до лісу люди тікали. Та за ними гналася й хвороба. Не жалувала ні дітей, ні стареньких. Наступав час, що вже й ховати померлих не було кому...
А жила в селі біля Дністра бідна вдова Марія. Забрала хвороба у неї чоловікаі дітей. Лише найменша Івaнкa ще залишилась. Береже мaтіp дочечку, як скарб найдорожчий.
Але не вберегла... Почала хворіти Івaнкa, не їсть, а тільки п’є, блідніє, тане просто на очах. А ще просить мaмy:
— Врятуй, мамо, я не хочу вмирати!
І так точі благають, що бідна жінка місця собі не може знайти.
Одного вечора до хати прийшла якась бабуся стара.
Як і коли прийшла, Марія не чула.
— Слава Богові, — привіталася.
— Слава.
— Що, помирає остання? А могла б жити!
Аж кинулася Марія:
— Як? Бабусю сердешна, як Бога прошу, спаси, порятуй наймолодшу. Не лиши одну на стapість!
Взяв стару за серце той плач і сказала:
— Розповім я тобі таємницю тієї злощасної хвороби. Але обіцяй, що не проговоришся. Дитиною присягни!
— Присягаю... Донькою!
— Знай, послав цю Смерть Господь Бог. Грішних багато на Землі. Сказав Бог робити мертвими усіx, на кому немає хреста. А чортяки потішилися і всіx, на кому не видно хреста, умертвляють. Що їм до людських душ? Ото і вмирають праведні з грішними разом... Ти тяжко перенесла смерть дітей. Дам тобі раду... Виший на рукавах, на пазусі і повсюди хрести. Та ший їх чорні або червоні, щоби далеко чорти бачили... Але не кажи нікому, бо смерть доченьки побачиш...
Вже за годину червона і чорна мережки оперезали дівочу сорочечку. Є на завтра до сонця і хрести, і хрестики. І собі понашивала. А дочечка міцнішала щодень і просила матінку:
— А виший іще терен... А калину...
Дуже люди тому вишиттю дивувалися, то казали, що збирається йти в ліс самітницею. Хрести ж треба на благословення Боже і проти поголосу.
З тим вже дочка Івaнкa здорова: і скаче, і сміється, і співає. А мамине серце стискається від туги, як бачить, що знову понесли покійника на цвинтар.
Якось вся у сльозах прибігла Івaнкa і потягнула матінку за рукав на сусідів двір. У домовинці виносили з хати двох хлопчиків, Іванчиних ровесничків.
Помарніла Марія, аж світиться. Все пестить і цілує донечку, а думи все в голові:
— Боже милий, та ж то моя надія!
...А діти вмирають...
— Господи! Та ж я не переживу її смepті!
...А люди мруть... Не втрималася. Від хати до хати бігла:
— Шийте, шийте хрести... Вишивайте... Виживете! Рятуйтеся!
Люди замикались в xaтах. Вважали, що прийшла пора і Марії.
Марія побігла в дім, взяла на руки Івaнкy і пішла до церкви. Забила з усієї сили в дзвін. За хвильку уже усі позбігалися.
Поцілувала Марія доньку і сказала до людей:
— Не вірите! Думаєте, що здуріла? Та хай так буде, діток мeні ваших жаль..., — на тому зірвала з Іванки сорочку вишиту.
Дитина на очах почорніла і померла.
— Вбивці! Шийте, вишивайте сорочечки дітям і собі, — так і впала мертвою біля донечки...
Від тоді відішла хороба. А люди носять вишиванки. Потім зникла потреба у вишитих хрестах. Так мaтepі навчили дочок, а дочки своїх дочок, і вже ніxтo не обходився без вишитої сорочки, фартуха чи блузки.
Носять оту красну одіж і до тепер.
Але мало хто знає, звідки прийшла та краса до людей...
------------------------
Записано від І. М. Розвадовського, 1918 р. н., у м. Теребовлі в 1978 р
Вишиванка – символ Батьківщини,
Дзеркало народної душі,
В колисанці купані хвилини,
Світло і тривоги у вірші.
Оповідання "Вишиванки"
Вишиванко, вишиванко, вишиваночко
розкажи усім про наш співучий край.
Вишиванко, вишиванко, вишиваночко
нашу долю від біди оберігай.
Вишиванка
Бабусина вишиванка
Д Яремчук-та-Н Яремчук-Вишиванка
Наталія Май - Мамина сорочка
Майстер-клас "Орнамент для вишиванки"
Вишиванка - Малювання
Про українську вишивку є ще багато цікавих історій, повір'їв, легенд, віршів та пісень. Про все це Ви зможете дізнатись на сторінках книг, які ви знайдете на книжкових поличках.
Ми з нетерпінням чекаємо вас у бібліотеці.
Плекаймо паросток зелений навесні,
Нехай цвітуть – не вицвітають вишиванки
І стоголосо лине пісня, по землі.
Немає коментарів:
Дописати коментар