четвер, 26 квітня 2018 р.

Міжнародний день пам’яті про Чорнобиль

Результат пошуку зображень за запитом "чорнобиль"
Сьогодні виповнюється трагічна річниця аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Це найбільша екологічна катастрофа сучасності сталася о 1 год. 23 хв. 26 квітня 1986 року, коли вибухнув реактор 4-го енергоблоку Чорнобильської АЕС.
Чорнобиль – одне з найстаріших слов’янських міст, яке знаходиться за 120 верств на північ від Києва. Перші відомості про Чорнобиль знаходимо в Біблії. 

І впала  зірка-полин з неба у траву на ймення чорнобель…
І згасло сонце, і зійшла чорна хмара на землю. І стали гіркими вода і повітря, чорними трава  і дерева. І  здригнулась земля  від небаченого…
Пройшли віки і наприкінці 20 – го століття. 
На березі Прип’яті трапилдась страшна біда. І згадали тоді люди страшні слова прадавнього пророцтва з Книги Книг – Біблії, — де  говориться про полин і пов’язану  з ним страшну катастрофу.  
Біда розчинилася у квітневому духмяному повітрі маленького поліського містечка, в білорожевому цвітінні  яблунь та абрикосів, у воді  сільських криниць, у молоці корів, у всій красі зелені…
Це сталася найбільша техногенна аварія в історії людства - з різницею у дві секунди відбулись два вибухи на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС, в результаті яких сумарна радіація ізотопів, викинутих в повітря, склала 50 мільйонів кюрі, що в 30-40 разів більше, ніж при вибуху бомби в Хіросімі в 1945 році.
Лише наступного дня, після того як у Швеції за рівнем радіації визначили, що в Україні мала місце аварія, уряд СРСР повідомив про Чорнобильську трагедію. Від вибуху і при гасінні пожежі, що тривала близько 10 днів, загинув 31 чоловік і більше 200 було госпіталізовано. За неофіційною статистикою в Україні померло не менше 15 тисяч людей, які були уражені в результаті аварії на Чорнобильській АЕС. 
     Збудована в 1976 році, Чорнобильська АЕС, розташована  за 100 кілометрів на північ від Києва; вона мала чотири реактора, кожний з яких був здатен виробляти до тисячі мегават електроенергії.
   Увечері 25 квітня 1986 року група інженерів почала проводити на 4-у реакторі абсолютно непідготовлений технічний експеримент, під час якого потужність реактора була знижена на 7% від норми, а контрольні пристрої були відключені. 
    Робота реактора стала нестабільною і неконтрольваною, а спроба відновити стандартний режим його роботи - запізнілою, і 26 квітня 1986 року на 4-у реакторі пролунали два вибухи. Вони були не ядерними, а хімічними, як наслідок перегріву реактора і накопичення великої кількості газів, що з'явились під час неконтрольованої реакції. Потужність вибухів була настільки великою, що було зруйновано стальну і свинцеву обшивку реактора, і в повітря піднялось більше 60 тон радіоактивних матеріалів. Лише через три тижні при допомозі 4 тисяч тон піску, бору, свинця і глини вдалось ізолювати реактор, що продовжував випромінювати радіацію, і запобігти подальшому забрудненню грунту. 
      З території в радіусі 30 кілометрів від місця аварії було евакуйовано більше 100 тисяч людей. 
      Із-за традиційної в СРСР секретності від громадян приховувалась інформація про дійсні масштаби катастофи і в найбільш постраждалих областях України, Білорусії та Росії в перші дні після аварії не здійснювались жодні заходи по захисту населення від радіації. 
     Щоб запобігти подальшим викидам радіоактивних матеріалів, до кінця 1986-го року четвертий реактор АЕС був накритий спеціальним "саркофагом", збудованим руками сотень тисяч добровольців і мобілізованих солдатів, і Чорнобильська АЕС була знову введена в експлуатацію.  Однак великі пожежі і аварії в 1991 та в 1996 роках привели до зупинення спочатку другого, а потім і першого реактора. У 2000-у році був зупинений останній, 3-й реактор, і Чорнобильська АЕС повністю припинила свою роботу.

Вічна пам'ять загиблим ліквідаторам - їхні імена ми повинні пам'ятати
  • Начальник караулу ВПЧ-2 по охороні Чорнобильської АЕС м. Прип'яті, 1962 року народження - Володимир Правик;
  • Начальник караулу СВПЧ6, 1963 р. народження0 - Віктор Кібенок та хлопці з його караулу перебували в зоні пожежі найдовше — 35 хвилин вони боролися з вогнем майже над самісіньким реактором, поки не зупинили вогонь;
  • Командир відділення СВПЧ-6 м. Прип'яті, 1959 р. народження - Микола Ващук. Він із відділенням перепинив шлях вогню до третього енергоблоку. Він був над кратером ядерного вулкану, і о 2.25, коли його замінили, ледве тримався на ногах.
  • Старший пожежник СВПЧ-6, 1959 року народження - Володимир Тишура. Тільки після прибуття додаткових пожежних сил у тяжкому стані був вивезений з пожежі; 
  • Командир відділення СВПЧ-6, 1961р., народження - Василь Ігнатенко. Під час аварії Ігнатенко встановив пожежну машину між третім і четвертим енергоблоками, проклав рукавну лінію на великій висоті. Уже знемагаючи від радіаційного удару, виніс з вогню Володимира Тишуру й Василя Ващука; 
  • Пожежник СВПЧ-6, народження. 1962 р. - Микола Титенок боровся з вогнем до останнього; 
  • Керівник пожежників - Герой Радянського Союзу майор Леонід Телятников. «Зруйноване апаратне відділення четвертого енергоблоку. Горіло і покриття третього блоку... Особовий склад працював самовіддано. Не треба було ні вмовляти, ні повторювати команду. Розуміли з півслова, виконували миттю». 

Пам’ятаймо також і про подвиг тисяч і тисяч енергетиків, військових, медиків, транспортників, будівельників, всіх, хто став на шлях і приборкав Чорнобильську катастрофу!

 Про цю страшну трагедію Ви дізнаєтесь зі сторінок книг

Вірина Л.А.  Тієї вогняної ночі : Чорнобильська оповідь / Лідія Вірина.  –  Київ : Молодь, 1989.  –  192 с. : фотоіл.
   У книзі розповідається про лейтенанта пожежної частини – Володимира Правика, якому за подвиг під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС посмертно надано звання Героя Радянського Союзу.






Даєн Л.А. Чорнобиль – трава гірка : док. повість /  Леонід Даєн.  – Київ: Веселка, 1988.  –  176 с. : іл.
Документальна повість про героя Радянського Союзу, начальника. Воєнізованої пожежної частини Чорнобильської АЕС Леоніда Петровича Телятникова і його товаришів – пожежників, які вночі 26 квітня 1986 р. першими вийшли на поєдинок з вогняною стихією і погасили пожежу  на станції.




Чорнобиль. Дні випробувань : Книга свідчень / упоряд. В.Г. Шкода.  –  Київ: Рад. письменник, 1987. – 470 с.
Ця книга – збірник документальних, публіцистичних і художніх творів письменників і журналістів, котрі розповідають про те, як спільно, натхнений « чуттям єдиної родини », долав наш народ тяжкі наслідки аварії на ЧАЕС, мужньо і самовіддано боровся з грізними силами атома, що вийшли з під контролю. Збірник розрахований на масового читача.



Щербак Ю.М. Чорнобиль : док. повість  /  Юрій Щербак.  –  Київ :  Дніпро,  1989.  –  223 с.
Герої повісті відомого українського радянського письменника — реальні люди: пожежники, вчені, робітники, лікарі, військовослужбовці, церковнослужителі, іноземці. Звела, об'єднала цих, досі не знайомих людей, подія, що приголомшила світ: аварія на Чорнобильській атомній електростанції. Тоді, під час ліквідації наслідків аварії, автор часто бував у Зоні АЕС, мав численні зустрічі з учасниками «опору атомній стихії». Враження від побаченого, почутого лягли в основу документальної повісті. Письменник розкриває подробиці аварії, аналізує факти, вчинки фізиків, медиків, авіаторів, персоналу АЕС. При цьому особливу увагу він зосереджує на причинах, які призвели до вибуху четвертого реактора. 

Немає коментарів:

Дописати коментар