пʼятницю, 6 квітня 2018 р.

СТРАСНА П'ЯТНИЦЯ

 
Велика п'ятниця - це день жалоби на спомин про страсті і смерть Христа. Це найскорботніший день не тільки за весь Страсний тиждень, але і за весь рік. У цей день немає місця веселощам, співу і танцям. У цей день не готують обід – їдять сирі овочі і хліб, спечений раніше. Шити, в'язати, рубати сокирою теж не потрібно.Богослужіння Великої п'ятниці проникнуті Духом жертовної любові та безмежного милосердя до людського роду.
     Цього дня християни строго постять. Заборонено в Страсну П'ятницю співати й веселитися. Кажуть, той, хто сміється у п’ятницю, проплаче цілий рік. Кульмінація цього дня – винесення Плащаниці.
Досі старші люди намагаються нічого не їсти, хоча дехто постить аж до самої неділі.
        Обряд Богослужіння у Велику П`ятницю дуже вирізняється з поміж інших. Правиться в церквах утреня і вечірня Великої П`ятниці та Великої Суботи, в яких підкреслюється строга Божа справедливість, безконечна Божа любов і милосердя Боже до нас, грішних. Невід`ємною складовою частиною обряду є Плащаниця - кривава історія спасіння роду людського. Плащаниця - це простирало, в яке завинули мертве Тіло Христа, коли Його клали до гробу:
 "Благородний Иосиф, з дерева знявши Пречисте Тіло Твоє, Плащаницею чистою обвив, і пахощами покривши, у гробі новім положив", - співається в тропарі Великої П`ятниці на вечірній і на утрені Великої Суботи. 
        У нашого народу Свята Плащаниця у великій пошані, у почитанні та любові. У Велику П`ятницю всі постять і з великою побожністю приступають до цілування Святої Плащаниці. Приступають на колінах від вхідних дверей церкви. Перед і після цілування Плащаниці віддають три доземні поклони зі словами: "Протерпів Ти за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!"

Як поводитися перед Плащаницею?
У Велику п’ятницю, яка цього року випадає 6 квітня, для загальноцерковного пошанування виносять святу плащаницю. Вірні впродовж двох діб – до свята Великодня – приступають до цієї святині та поклоняються їй. За своїм походженням плащаниця, звичайно ж, корінням сягає часу Страсної п’ятниці, та символізує той погребальний саван, у якому було загорнуте тіло Спасителя. У православному розумінні сьогодні плащаниця – це іконографічне, художнє зображення покладеного до гробу тіла Спасителя нашого Ісуса Христа після того, як Його було знято з хреста. Зазвичай, плащаницю роблять великого розміру, зазвичай з оксамиту, трохи меншою за розмір людини, а по всіх чотирьох боках плащаницю увінчує надпис тропаря: «Благообразний Йосиф»… Використовується плащаниця Спасителя під час богослужінь Великої п’ятниці та Великої суботи (до пасхальної опівнічної відправи, після якої відноситься у Вівтар, на Престіл ). 

По закінченні вечірнього богослужіння Великої п’ятниці звершується обряд виносу плащаниці. При співі тропаря «Благообразний Йосиф, знявши з хреста пречисте тіло Твоє, плащаницею чистою обвив, і, пахощами покривши, у гріб новий положив» священнослужителі тричі скорботною процесією обносять її навколо храму.  Якщо священик один, то сам несе плащаницю на своїх плечах і тримає її обома руками на голові, а інший її кінець тримають двоє старших братів, якщо є потреба.

Свята плащаниця є символом Ісуса Христа в гробі, тому тут немає місця на прилюдне почитання Святих Тайн. Західна Церква у Велику п’ятницю подекуди усуває Святі Тайни з кивота та лишає його відчиненим на знак, що там нема Христа, бо Він у гробі.

Далі плащаницю заносять у храм, і по цьому розпочинається читатись канон про розп’яття Господнє та особливий чин відомий з назвою «Плач Пресвятої Богородиці». Далі – відпуст Вечірньої, і далі відбувається поклоніння духовенства та мирян плащаниці.

Сама плащаниця, за традицією, покладається посеред храму, перед Царськими вратами, таким чином, що Голова Спасителя повернута на північ, а ноги – на південь. Оскільки свята Плащаниця є іконою, то поставляється не збоку, але по самому центрі від воріт так, наче б її можна було б одразу повісити на іконостас. В деяких храмах священнослужителі додатково покривають плащаницю св.Євангелієм, а саму Євангелією кладуть на покрівець.

Згідно традиції, підходити до ікони належить так. Двічі перехреститися, поцілувати її, та перехреститися третій, останній раз. Цілувати на іконах завжди потрібно лише зображення ручок та ніжок. Цілувати Пречистий лик (лице) Спасителя, Божої Матері чи святих – заборонено. Таким чином, стоячи на колінах перед плащаницею двічі осіняємо себе хресним знаменням, цілуємо руки Спасителя, Святе Євангеліє, ноги, і ще раз хрестимось.

Хтось воліє на колінах підходити до плащаниці (у деяких сільських храмах люди так роблять), а інші підходять і поклоняються просто, як щонеділі до ікон на тетраподі. Як поводитися найвірніше? Церква відповідає, що краще всього слідувати традиції конкретного храму чи місцевості. Якщо існуючий в храмі порядок заведено з благословення отця-настоятеля, то його й слід неухильно дотримуватися, вважаючи правильним саме його, навіть коли в сусідньому селі роблять по-іншому. Нічого поганого немає в тому, що до плащаниці люди йдуть на колінах від самих дверей храму. Це наш давній благочестивий звичай, котрий цілком відповідає духу Великої п’ятниці – дня особливого покаяння та суворого посту.

  • Зокрема, за словами Довгуна "у Великодну п’ятницю, під час вечірні, ґаздиня замішує тісто в спеціальному кориті, кладе його на стіл, а зверху – три вербові прути і прикриває. Попівночі, коли запіє перший півень, підмішує квас". Щоб потім у Суботу натопити піч заздалегідь заготовленими для цього випадку дровами і великою круглою лопатою посадити пасху в піч.
  •    У Великодню П”ятницю вдома люди намагалися вести розмову в помірних тонах.- У цей день, окрім дітей і хворих, ніхто не їв. А увечері ішли до церкви цілувати Плащаницю. Повертаючись із відправи, знову бралися за роботу. Не можна було тільки шити, прати, колоти дрова, стругати тощо.

Немає коментарів:

Дописати коментар