Сьогодні 27 вересня (14 вересня за старим стилем) християни візантійського обряду святкують
Празник Воздвиження Чесного Хреста Господнього
"Величаємо Тебе, життєдавче Христе,
і почитаємо хрест Твій Чесний,
Історики Східної Церкви вважають, що насамперед дві події лягли в основу встановлення цього празника: віднайдення в IV ст. Хреста, на якому розп’яли Ісуса, та повернення цього хреста з Персії до Єрусалиму у VII столітті.
Саме слово «воздвиження» означає «піднесення», тобто урочистий обряд почитання та прославлення Хреста Господнього. Святкування Церквою дня Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього триває дев'ять днів: з вечора 27 вересня до 5 жовтня (за старим стилем - з вечора 13 вересня до 21 вересня). Віруючі в цей день дотримуються посту. Дозволяється вживати їжу з рослинною олією, а молочне, яйця і рибу їсти не можна.
«Хто не постить на Воздвиження Хреста Христового, на того сім гріхів зійдуть!» - зауважують про суворість цього одноденного посту хранителі церковних уставів.
В сьогоднішній день третьої неділі Великого посту свята Христова Церква для особливого вшанування та побожного поклоніння своїми вірними виносить святий хрест, як невмируще свідчення Кривавої Господньої Жертви, принесеної Спасителем на Голгофі за спасіння світу. Триразові доземні поклони побожних християн свідчать про віру в Триєдиного Бога, що виявляється розумом, серцем та практичними вчинками християнського життя. Ми з особливою шаною та глибокою побожністю цілуємо уквітчаний хрест Господній. Своїм поцілунком складаємо Ісусові сердечні почуття нашої любові за все, що Він зробив для того, щоб кожен міг бути вічно щасливим.
Основний гімн свята — пісня “Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє Воскресення Твоє славимо”.
Урочисте поклоніння святому хресту на утрені цієї неділі відбувається так:
У переддень празника гарно прибраний квітами святий хрест виносять після вечірні з захристії на престол. Наступного дня на утрені в часі великого славословія священик бере святий хрест з престола, кладе його собі на голову, виносить на середину церкви і ставить на тетраподі. Тепер співають тропар “Спаси, Господи… “, після нього співають тричі “Хресту Твоєму… ” і кожного разу усі роблять доземний поклін. Під час співу хресних стихир усі побожно цілують святий хрест.
Свято Воздвиження Чесного Хреста Господнього — одне з дванадцяти великих християнських свят. Воно встановлене на честь події воздвиження імператрицею Єленою хреста, на якому був розіп’ятий Господь наш Ісус Христос. Вперше свято Воздвиження Хреста Господнього відзначили в Єрусалимській Церкві на початку IV ст., коли було знайдено хрест Спасителя. Історичні джерела називають різні дати цієї події – 313, 326 р. Але найбільш достовірним є свідчення Олександрійської хроніки VI ст., яка називає дату 14 вересня 320 р.
В сьогоднішній день третьої неділі Великого посту свята Христова Церква для особливого вшанування та побожного поклоніння своїми вірними виносить святий хрест, як невмируще свідчення Кривавої Господньої Жертви, принесеної Спасителем на Голгофі за спасіння світу. Триразові доземні поклони побожних християн свідчать про віру в Триєдиного Бога, що виявляється розумом, серцем та практичними вчинками християнського життя. Ми з особливою шаною та глибокою побожністю цілуємо уквітчаний хрест Господній. Своїм поцілунком складаємо Ісусові сердечні почуття нашої любові за все, що Він зробив для того, щоб кожен міг бути вічно щасливим.
Основний гімн свята — пісня “Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє Воскресення Твоє славимо”.
Урочисте поклоніння святому хресту на утрені цієї неділі відбувається так:
У переддень празника гарно прибраний квітами святий хрест виносять після вечірні з захристії на престол. Наступного дня на утрені в часі великого славословія священик бере святий хрест з престола, кладе його собі на голову, виносить на середину церкви і ставить на тетраподі. Тепер співають тропар “Спаси, Господи… “, після нього співають тричі “Хресту Твоєму… ” і кожного разу усі роблять доземний поклін. Під час співу хресних стихир усі побожно цілують святий хрест. Знаменна подія воздвиження Хреста Господнього відбулася при імператорі Констянтині Великому, який першим серед римських імператорів припинив гоніння на християн. Тому Господь покровительству вав йому, показавши на небі Боже знамення – Хрест з написом «Цим переможеш». Невдовзі рівноапостольний імператор Констянтин отримав у трьох війнах перемогу над ворогами.
Бажаючи відшукати хрест, на якому був розіп'ятий Ісус Христос, Констянтин направив до Єрусалима матір, царицю Єлену. Хоча жінка була вже у 80–літньому віці, але з натхненням взялася виконувати доручену справу.
Римські імператори-язичники намагалися знищити навіть пам’ять про святі місця, де постраждав за людей і воскрес Ісус Христос. Так імператор Адріан наказав засипати землею Голгофу і Гріб Господній, а на штучному пагорбі поставити капище язичницькій богині Венері і статую Юпітера. На цьому місці почали збиратися язичники й здійснювати ідольські жертвоприношення. Цариця Єлена, намагаючись віднайти Хрест, розпитувала християн та іудеїв, але довгий час її пошуки були безрезультатними.
Та Господь був прихильний до жінки і вказав на старого єврея Іуду, який і повідомив місце знаходження Хреста – капище Венери.
Капище зруйнували і, вознісши молитву, почали копати землю. Незабаром були виявлені три хрести, дощечка з написом «Ісус Назарянин, Цар Юдейський», зроблена за наказом Пілата, і чотири цвяхи, що пронизували Тіло Господа. Щоб дізнатися, на якому з трьох хрестів був розіп'ятий Спаситель, Патріарх Макарій по черзі став підносити хрести до важкохворої жінки. Коли до нещасної приклали третій хрест, вона зцілилася.
Побачивши чудо, всі переконалися, що знайдено Животворящий Хрест. Тисячі християн прийшли вклонитися Святому Хресту. Вони просили Макарія підняти святиню, щоб усі могли хоча б здалеку благоговійно споглядати її, віддаючи шану. Тоді Патріарх та духовенство почали високо піднімати Святий Хрест, а народ, волаючи: «Господи, помилуй», - вклонявся Хресту Христа.
Ця подія і була покладена в основу богослужебного чину Воздвиження Хреста. Частинки древа Животворящого Хреста були розіслані по всій імперії. У різних місцях стали будувати на його честь храми. Один з них заснувала сама Єлена на місці знахідки в Єрусалимі. Будівництво було закінчене в 335 році, освячення відбулося 13 вересня, а наступний день, 14 вересня, став святом Воздвиження Хреста Господнього.
Іншою важливою подією, що зробила це свято загальним на Сході та Заході, стало повернення Господнього Хреста до Єрусалима. У 614 році перський цар Хозрой, здобувши Єрусалим, забрав Хрест до перської столиці Ктесифон. А в 625 році імператор Іраклій знову повернув Хрест Господній до Єрусалима після перемоги над персами. Друге урочисте воздвиження Хреста Господнього в Єрусалимі відбулося також 14 вересня.
Бажаючи відшукати хрест, на якому був розіп'ятий Ісус Христос, Констянтин направив до Єрусалима матір, царицю Єлену. Хоча жінка була вже у 80–літньому віці, але з натхненням взялася виконувати доручену справу.
Римські імператори-язичники намагалися знищити навіть пам’ять про святі місця, де постраждав за людей і воскрес Ісус Христос. Так імператор Адріан наказав засипати землею Голгофу і Гріб Господній, а на штучному пагорбі поставити капище язичницькій богині Венері і статую Юпітера. На цьому місці почали збиратися язичники й здійснювати ідольські жертвоприношення. Цариця Єлена, намагаючись віднайти Хрест, розпитувала християн та іудеїв, але довгий час її пошуки були безрезультатними.
Та Господь був прихильний до жінки і вказав на старого єврея Іуду, який і повідомив місце знаходження Хреста – капище Венери.
Капище зруйнували і, вознісши молитву, почали копати землю. Незабаром були виявлені три хрести, дощечка з написом «Ісус Назарянин, Цар Юдейський», зроблена за наказом Пілата, і чотири цвяхи, що пронизували Тіло Господа. Щоб дізнатися, на якому з трьох хрестів був розіп'ятий Спаситель, Патріарх Макарій по черзі став підносити хрести до важкохворої жінки. Коли до нещасної приклали третій хрест, вона зцілилася.Побачивши чудо, всі переконалися, що знайдено Животворящий Хрест. Тисячі християн прийшли вклонитися Святому Хресту. Вони просили Макарія підняти святиню, щоб усі могли хоча б здалеку благоговійно споглядати її, віддаючи шану. Тоді Патріарх та духовенство почали високо піднімати Святий Хрест, а народ, волаючи: «Господи, помилуй», - вклонявся Хресту Христа.
Ця подія і була покладена в основу богослужебного чину Воздвиження Хреста. Частинки древа Животворящого Хреста були розіслані по всій імперії. У різних місцях стали будувати на його честь храми. Один з них заснувала сама Єлена на місці знахідки в Єрусалимі. Будівництво було закінчене в 335 році, освячення відбулося 13 вересня, а наступний день, 14 вересня, став святом Воздвиження Хреста Господнього.
Іншою важливою подією, що зробила це свято загальним на Сході та Заході, стало повернення Господнього Хреста до Єрусалима. У 614 році перський цар Хозрой, здобувши Єрусалим, забрав Хрест до перської столиці Ктесифон. А в 625 році імператор Іраклій знову повернув Хрест Господній до Єрусалима після перемоги над персами. Друге урочисте воздвиження Хреста Господнього в Єрусалимі відбулося також 14 вересня.
Хрест для християнина - це символ викуплення і доказ всеперемагаючої Любові Бога, через яку Спаситель віддав себе на розп'яття за кожну душу, яка хоче спастися. Ми вклоняємося не хресту, а образу, суті спасіння роду людського. Ми шануємо величну жертву, яку Бог приніс перед законом Божественної Справедливості, надавши людству ще один шанс навернутись до Бога, уклавши Новий Заповіт – Заповіт Безмежної Любові Бога і людини.
Традиції свята
- Свято Воздвиження Хреста Господнього - останній день бабиного літа. Після 27 вересня осінь вповні вступає у свої права.
- На Русі на Воздвиження православні люди споруджували на честь свята невеликі церкви - каплички. Це вважалося особливо угодним Богові.
- Також 27 вересня в селах ставили придорожні хрести як подяку за позбавлення від зла, напасті, морової пошесті, усяких лих. У цей день здійснювався стародавній обряд – хрестовий. Знак хреста з доісторичних часів був символом сонця. Вважалося, що на свято Воздвиження він набуває особливої сили, захищає обійстя від нечисті. Селяни вирізали хрести з дерева, складали хрест-навхрест гілки горобини, малювали хрести у різних місцях: у засіках, хлівах, коморах.
- День Воздвиження у багатьох місцях вважався датою початку або закінчення різних сільськогосподарських робіт, наприклад: засівання озимих, збирання кукурудзи, збирання фруктів, посадки дерев. Подекуди на Воздвиження збирали і освячували в церкві різні трави, шануючи їх як цілющі.
Заходьте до бібліотеки читайте та дізнавайтесь про свята і традиції нашого народу
Немає коментарів:
Дописати коментар