Михайло Мандрик – літописець Стрийщини
Сьогодні ми вшановуємо 90 річницю від дня народження Михайла Дмитровича Мандрика.
Пропонуємо Вам ознайомитись з життєвим і творчим шляхом Михайла Дмитровича
Персональна пам'ятка
"Літописець рідного краю"
Саме літописцем називають мешканці Стрийського Підгір'я Михайла Мандрика, відомого громадського діяча, педагога, автора численних творів про рідний край. Рідний край... Магічні два слова, в яких живе і пульсує доля кожного українця. Це вічна криниця снаги, пам'яті, любові. Це батько і мати, родина і друзі, образи під рушниками, біла вишня у вікні отчої хати, подих половіючого поля, плин Дністра і небо - найвище небо над тихою всеплодющою землею.
З такого благословенного Богом краю, походить наш славний літописець.
Михайло Мандрик народився 3 лютого 1931 року в селі Підгірцях на Ходорівщині. Ріс і виховувався у свідомій селянській родині: батько Дмитро і 4 молодші брати належали до "Просвіти" і підпільно - до ОУН. З дитячих літ був залучений до культурно-просвітницької роботи у селі. Освіту здобував у середній школі м. Ходорова (закінчив у 1950р.), Дрогобицькому учительському інституті та Львівському державному університеті.
З двома вузівськими дипломами пропрацював 39 років педагогом у селах Ходорівщини, Новому Роздолі та Стрию. За педагогічну працю присвоєні звання "Відмінник освіти України", "Вчитель-методист", "Вчитель вищої категорії".
У часи горбачівської "перестройки" був активним учасником національного відродження Стрийщини, обирався заступником голови міськрайонного Товариства української мови ім. Т. Шевченка (1988-1989 рр.), головою "Просвіти" (1990-1993 рр.), членом проводу Руху Стрийщини (1989-1992рр.), працював директором та членом управи Стрийського Народного Дому, був членом антикризового об'єднання та членом редколегії газети Стрийської організації УНП "Собор" - "Українська перспектива".
М. Мандрик усім серцем вболівав за Україну. Все своє життя він присвятив національному вихованню молоді. Як палкий патріот України, творчо працював над створенням музею історії Українських січових стрільців у Стрийському коледжі Львівського НАУ.
Поряд з громадськими й педагогічними діяннями, найбільш вагомою є творча діяльність Михайла Мандрика, як співця Стрийської революції, рідного міста, зеленого Підгір'я. З-під його пера побачили світ 12 художньо-публіцистичних книг. На початку 90-х років працював над книгою про Стрийську революцію "Стрийщина: шлях до волі", яка вийшла друком у 1998 р., видав книги "Сторінки "Просвіти" Стрийщини" (1998р.), "Вулиці міста Стрия" (1999 р.), "Стрийський Народний дім" (2000р.), "Родина Барабашів зі Стрийщини" (2001 р.), "Підгірці над Дністром" (2002р.), "Стрийська Бастилія" (2005 р.), "Історія кафедрального собору у Стрию (2007р.)", "Лірик з бунтарським серцем" (2008 р.).
Михайло Дмитрович - автор п'єс, які, як режисер і актор, поставив на сцені народного дому у 90-ті роки Це - "Прощай, рідна земле" (до 100-річчя української еміграції), "Розрита могила" (за творами Т. Г. Шевченка), "Три удари долі" (про причини смерті Б. Хмельницького), "Карта любові" ( про молоді роки І. Франка), "Рішучий крок" (інсценізація за творами Б. Лепкого), "Князь Ігор" (до 800-річчя "Слова о полку Ігоровім" - першої української художньо-історичної пам'ятки. П'єса ставилась у 1985 р.), "Воля або честь" (про національного героя С. Наливайка).
Михайло Мандрик у самодіяльних театрах Стрия зіграв ролі Хоми Кичатого ("Назар Стодоля"), Івана Мазепи, Богдана Хмельницького, Івана Дідуха ("Камінний хрест"), Ковта у п'єсі О.Бобикевича "Настоящі" та ін.) .
Самотужки вивчив музичну грамоту. Грав на гітарі, трохрядній гармонії, домбрі, мандоліні і навіть на губній гармошці.
Любив і вмів малювати. Намалював 43 картини, серед них - портрети, пейзажі, жанрові полотна, розписи в Народному домі та Стрийській середній школі №2.
До останніх днів Михайло Мандрик був у розпалі своєї другої молодості. Не затихала його громадсько-політична діяльність. Він - почесний голова Стрийської "Просвіти", Почесний громадянин міста Стрия, лауреат обласної літературно-мистецької премії Благодійного фонду В. Романюка.
Помер Михайло Дмитрович 17 грудня 2010 р. та похований в м. Стрий.
Михайло Мандрик відійшов від нас фізично, але його душа залишилась з нами, як і його книжки про Стрийщину, її людей, що служитимуть ще багатьом поколінням.
М. Мандрик усім серцем вболівав за Україну. Все своє життя він присвятив національному вихованню молоді. Як палкий патріот України, творчо працював над створенням музею історії Українських січових стрільців у Стрийському коледжі Львівського НАУ.
Поряд з громадськими й педагогічними діяннями, найбільш вагомою є творча діяльність Михайла Мандрика, як співця Стрийської революції, рідного міста, зеленого Підгір'я. З-під його пера побачили світ 12 художньо-публіцистичних книг. На початку 90-х років працював над книгою про Стрийську революцію "Стрийщина: шлях до волі", яка вийшла друком у 1998 р., видав книги "Сторінки "Просвіти" Стрийщини" (1998р.), "Вулиці міста Стрия" (1999 р.), "Стрийський Народний дім" (2000р.), "Родина Барабашів зі Стрийщини" (2001 р.), "Підгірці над Дністром" (2002р.), "Стрийська Бастилія" (2005 р.), "Історія кафедрального собору у Стрию (2007р.)", "Лірик з бунтарським серцем" (2008 р.).
Михайло Дмитрович - автор п'єс, які, як режисер і актор, поставив на сцені народного дому у 90-ті роки Це - "Прощай, рідна земле" (до 100-річчя української еміграції), "Розрита могила" (за творами Т. Г. Шевченка), "Три удари долі" (про причини смерті Б. Хмельницького), "Карта любові" ( про молоді роки І. Франка), "Рішучий крок" (інсценізація за творами Б. Лепкого), "Князь Ігор" (до 800-річчя "Слова о полку Ігоровім" - першої української художньо-історичної пам'ятки. П'єса ставилась у 1985 р.), "Воля або честь" (про національного героя С. Наливайка).
Михайло Мандрик у самодіяльних театрах Стрия зіграв ролі Хоми Кичатого ("Назар Стодоля"), Івана Мазепи, Богдана Хмельницького, Івана Дідуха ("Камінний хрест"), Ковта у п'єсі О.Бобикевича "Настоящі" та ін.) .
Самотужки вивчив музичну грамоту. Грав на гітарі, трохрядній гармонії, домбрі, мандоліні і навіть на губній гармошці.
Любив і вмів малювати. Намалював 43 картини, серед них - портрети, пейзажі, жанрові полотна, розписи в Народному домі та Стрийській середній школі №2.
До останніх днів Михайло Мандрик був у розпалі своєї другої молодості. Не затихала його громадсько-політична діяльність. Він - почесний голова Стрийської "Просвіти", Почесний громадянин міста Стрия, лауреат обласної літературно-мистецької премії Благодійного фонду В. Романюка.
Помер Михайло Дмитрович 17 грудня 2010 р. та похований в м. Стрий.
Михайло Мандрик відійшов від нас фізично, але його душа залишилась з нами, як і його книжки про Стрийщину, її людей, що служитимуть ще багатьом поколінням.
Мандрик М. Стрийщина: шлях до волі / М. Мандрик. - Стрий: Просвіта; Щедрик, 1998. - 626 с. : іл.
"Стрийщина: шлях до волі" - це роздуми та спогади про шляхи боротьби галичан за незалежність України та участь у цьому процесі українців Стрийщини. Давні події подаються конспективно, більше для зв'язку з сучасністю (І част.). Про останні роки боротьби за незалежність на Стрийщині розповідається докладно, використано багато документальних даних, фотографій, активних матеріалів (ІІ і ІІІ част).
Хвилі Стрия: Літературно-мистецький альманах. - Стрий: Щедрик, 2002. - 408 с.: іл.
Мандрик М. Стрийська Бастилія. Історія тюрми в місті Стрию / М. Мандрик. - Львів: Каменяр, 2005. - 205с. : іл.
http://www.ukrcenter.com/!FilesRepository/Literature/_Upload3//0afe92bd-95d7-461d-8c24-b56010f8564e.pdf
Людина, яка поважає себе, має знати не тільки історію своєї нації в цілому, а й історію тих маленьких фрагментів, з яких складається велика розповідь про свій народ. Колишня Стрийська тюрма - це частина історії, де переплелися героїзм і трагедія українського народу. Ця розповідь про те, як із колишнього репресивного закладу вона перетворилася у Меморіальний Пам'ятник для нащадків.
Мандрик М. Повстанська Ходорівщина / М. Мандрик. - Стрий: Щедрик, 2006. – 456 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар