Історичний екскурс

ЗГАДАЄМО ЮНІСТЬ, ЩО ЗГОРІЛА В КРУТАХ

Принесім полум'яні троянди 

В пам'ять юних, гарячих серць, 

І розсипте сліз діяманти, 

Бо серця ці згасила смерть, 

Бо вони не жаліли юности 

І свого не щадили життя, 

Щоби правду свою, як зорю, нести 

На прапорах, багнетах, в серцях... 

 Сьогодні українці згадують трагічну сторінку української історії - бій під  Крутами та вшановують пам'ять загиблих юнаків. 

     Крути – залізнична станція між Бахмачем і Ніжином – за 100 км від Києва. 29 січня 1918 року тут відбувся бій Студентського куреня проти наступаючих на Київ більшовицьких військ Росії. Українські сили було сформованого з добровольців – студентів Українського Національного університету, Київської юнацької школи та гімназистів українських гімназій (близько 500 чоловік) під командуванням Аверкія Гончаренка. Армія більшовиків налічувала близько 6 тисяч московських, брянських червоноармійців і балтійських матросів на чолі з М. Муравйовим. 5 годин тривав жорстокий бій.

    27 січня 1918 до них надійшло підкріплення з Києва — 1-ша сотня (115–130 осіб) новоствореного студентського куреня, складена з добровольців — студентів Українського національного університету, Київського університету, гімназистів старших класів українських гімназій (командир — сотник Омельченко). Українське військо зайняло оборону біля станції Крути. 

    Вранці 29 січня 1918 розпочався наступ на українські позиції 6-тис. більшовицького загону петроградських і московських червоногвардійців на чолі з П. Єгоровим. Бій тривав до вечора, було відбито кілька атак, бойові втрати складали до 300, поранених, полонених. Чимало полягло й червоногвардійців. Командир Гончаренко віддав наказ відійти до ешелону, який чекав за 2 км.

   Відступаючи, частина студентської сотні потрапила в оточення, відчайдушно атакувала, але сили були нерівні. Одна чота (взвод) студентів у сутінках втратила орієнтир і вийшла на ст. Крути, уже зайняту червоногвардійцями. 27 полонених юнаків було розстріляно. 

     За розповідями селян, свідків страти, учень сьомого класу, галичанин Григорій Пипський, заспівав гімн, «Ще не вмерла Україна», який підхопили його побратими. Втрати більшовиків під Крутами, за різними даними, від кількох сотень до 2 тисяч чоловік.

Ті, що вижили. 37 портретів крутянців

      За рішенням Української Центральної Ради 19 березня 1918 тіла вояків-студентів було перевезено до Києва та урочисто поховано на цвинтарі Аскольдова могила.

    Про ті сумні події та подвиг юних захисників України складають пісні, вірші, пишуть романи та знімають фільми.  

Вірші, присвячені Героям Крут

художній фільм "Крути 1918"

На жаль, трагічна сторінка історії й сьогодні не оминула нашу молодь, яка захищає незалежність України від ворога.  Вдумаймось у слова п'ятого Президента України Петро Порошенка у День вшанування пам'яті Героїв Крут: «Події 29 січня 1918 року назавжди вкарбувалися в пам'ять поколінь українців. Адже під Крутами творилася історія молодої, як і бійці-крутяни, держави. Держави, яка ціною неймовірних зусиль та трагічних втрат заявила про своє право бути вільною від ярма імперії. Станція «Крути» – тільки одна із численних битв в одвічному «хрестовому поході» Росії проти України, однак відважні патріоти, які захищали Україну під Крутами – справжні Герої, завдяки яким таки постала наша незалежність. Як і сучасні Герої, які на своїх плечах міцно тримають нашу незалежність, захищають свою Батьківщину від зазіхань зухвалого агресора. Вони боролися, щоб ми перемогли».

Тож пам'ятаймо Героїв, які полягли за нашу незалежну Україну.