Цього року 25 липня виповнилося 330 років від часу обрання Івана Степановича Мазепи -Гетьманом України.
25 липня 1687 року відбулася важлива історична подія - саме цього дня на скликанні Коломацької ради Гетьманом України було обрано генерального писаря Івана Мазепу. Його гетьманство було найдовшим за всю історію нашої держави - 22 роки Іван Мазепа протримав у своїх руках гетьманську булаву.
А для Вас, віртуальні користувачі, ми пропонуємо помандрувати біографічними стежками життя
Івана Степановича Мазепи
та ознайомитись з книгами про його життя та діяльність, які є у фондах бібліотеки
Іван Степанович Мазепа народився 20 березня 1639 року на хуторі Мазепинці Київського воєводства, неподалік від Білої Церкви. Іван Мазепа належав до добре освічених людей, мав значний дипломатичний та військовій досвід, а також пройшов добру школу управління державою під керівництвом Самойловича та Дорошенка. Все це стало запорукою вдалої діяльності Івана Мазепи на посаді Гетьмана України. Мазепою було зроблено величезний внесок у відродження України, в її культурний, економічний та політичний розвиток. Саме гетьманом Іваном Мазепою було об`єднано Лівобережжя та Правобережжя України. Саме завдяки йому на території його Гетьманщини була побудована ціла низка православних церков, а Києво-Могилянським колегіумом було отримано статус академії. Зовнішня політика гетьмана базувалася на відмові від орієнтації на Крим, Польщу та Туреччину. Стосовно ж боротьби з Росією, Іваном Мазепою тривалий час просто продовжувалася лінія Самойловича, яка була спрямована на забезпечення максимально можливої автономії України від Росії.
Батько – Стефан-Адам Мазепа – був шляхтичем; покозачився в часи Хмельниччини, став 1654 року Білоцерківським отаманом. Мати Марина Мокієвська – представниця старого шляхетського роду з Білої Церкви; присвятила молоді роки сім'ї, вихованню сина Івана та доньки Олександри.
Іван Мазепа вчився в Києво-Могилянському колегіумі, згодом – в єзуїтському колегіумі у Варшаві.
Пізніше, з волі батька, був прийнятий при дворі польського короля Яна Казимира, Іван став королівським пажем, зумів швидко завоювати прихильність короля, завдяки чому їздив вчитися в європейські країни: в Італію, Німеччину, Францію. У 1665 році Мазепа зайняв посаду Чернігівського підчашого, а в 1669 він став ротмістром гвардії гетьмана Дорошенка. У 1674 році потрапив до запорозьких козаків, де через кілька років став генеральним осавулом.
З 1687 гетьман Війська Запорозького лівого берега Дніпра, гетьманську булаву отримав на полтавській землі (його було обрано гетьманом на Коломацькій раді поблизу Полтави).
З 1704 року, після об’єднання територій Лівобережної та Правобережної України, – гетьман війська Запорозького обох сторін Дніпра (1687-1708).
Другий в російській історії кавалер ордена Андрія Первозванного з 1700 року. Князь Священної Римської імперії з 1 вересня 1707 року.
Тривалий час був одним з найближчих сподвижників російського царя Петра I і багато зробив для економічного підйому Лівобережної Січі.
За військові заслуги королем польським Августом Сильним нагороджений орденом Білого Орла. І. Мазепа був першим українським гетьманом, який незмінно тримав гетьманську булаву протягом майже 22 років (8081 днів). Цей період характеризувався економічним розвитком України-Гетьманщини, стабілізацією соціальної ситуації, піднесенням церковно-релігійного життя та культури.
Наприклад, за часів його правління в Україні ткацтво набуло характеру організованого фабричного виробництва, експортувалися керамічні вироби, було створено12 фабрик з виробництва паперу та 11 гут, що виробляли скло.
На кошти І. Мазепи побудовано величні храми у Києві, Глухові, Батурині, Чернігові, монастирі на Полтавщини й Чернігівщини. Зокрема, на території Полтавщини на кошти Мазепи споруджено Преображенський собор (1687–1694) і трапезну Мгарського монастиря (поблизу м. Лубни), Полтавський хрестовоздвиженський монастир, собор Петра і Павла та Святої Трійці (1695) Густинського монастиря (тепер Прилуцького району Чернігівської області), кафедральний Вознесенський собор (1695-1698) і дзвіницю у Переяславі.
Водночас гетьманськими універсалами закріплювалися маєтності монастирів Полтавщини: Полтавському хрестовоздвиженському монастиреві від 1 жовтня 1702 року було видано Універсал гетьмана Мазепи на грунти над р. Орчик і від 15 лютого 1704 року на с. Петрівку з млинами; Великобудищанський жіночий монастир (біля Диканьки) отримав Універсал Мазепи від 11 січня 1688 року на володіння селом Чернечий Яр та на два млини; Лубенському Мгарському монастиреві Мазепа підписав шість універсалів: зокрема 19 грудня 1687 року підтвердив права на володіння селами В’язівок, Вільшанка, Лука, Хитці, Мгар, Піски.
Мазепа – перший український державний діяч, який особисто опікувався виданням творів української літератури, зокрема творів Афанаciя Заруднього, Дмитра Туптала, Григорія Двоєслова та багатьох інших.
Іван Степанович був поліглотом, прекрасно володів польською, російською, французькою, татарською, італійською, німецькою мовами, а також латиною.
На початку XVIII ст., в умовах Північної війни (1700-1721), гетьман І. Мазепа в союзі з польським королем Станіславом Лещинським та шведським королем Карлом ХІІ здійснив спробу реалізувати свій військово-політичний проект, метою якого був вихід з-під протекторату Московської держави і утворення на українських землях незалежної держави. У 1708 році таємно перейшов на бік противника Російської держави в Північній війні – шведського короля Карла XII.
Полтавська полкова і сотенна старшина підтримала І. Мазепу: родина колишнього полтавського полковника Павла Герцика, полковий обозний Дорош Дмитрович із сином Леонтієм, полковий суддя Іван Красноперич. Про те, що полтавський полк пішов за Мазепою, свідчить універсал гетьмана І. Скоропадського від 13 липня 1709 року: «Відомо нам, гетьману, що під час зради Мазепиної многі полку полтавського військові і посполиті люди, зваблені будучи хитрістю Мазепи… стали противитися військовим порядкам». Тож за підтримку Мазепи рядовим козацтвом полтавського полку з наказу Петра І російський військовий загін Яковлєва повністю знищив населення містечок Маячки, Нехворощі, Кишеньки, Келеберди, Переволочни. Вирішальна битва відбулася під Полтавою 27 червня 1709 року.
За зраду присязі відданий громадянській страті з позбавленням титулів і нагород, які він отримав від царя. У 1709 році Петро I наказав виготовити в єдиному екземплярі Орден Іуди, яким припускали нагородити Мазепу за зраду російського царя. Російська православна церква піддала Івана Мазепу анафемі.
Втікаючи після поразки від переслідування російської кінноти, Мазепа і Карл XII знайшли притулок у Молдові, що належала Османській імперії. Помер Іван Мазепа 21 або 22 вересня 1709 року у селі Варниця біля міста Бендери, де і був похований. Згодом перепохований в Галаці (нині Румунія).
Мазепа є найбільш відомим в Європі та Америці українським державним діячем. Він зображений на гравюрах, картинах, скульптурах знаних художників та скульпторів. Йому присвячено 186 гравюр, 42 картини, 6 скульптур. Поетичні і прозові твори про українського гетьмана писали Дж. Байрон, В. Гюго, Ю. Словацький, О. Пушкін, Ф. Булгарін, Г. Асакі.; музичні інструментальні та оперні твори - П.Сокальський, К.Педротті, Ш.Пурні, П. Чайковський, Ференц Ліст, Ж.Матіас, С. Рахманінов.
У Полтаві на честь Івана Мазепи періодично проводиться фестиваль «Мазепа-фест».
Відкриваючи у 2016 році у Полтаві пам’ятник Івану Мазепі, Президент України Петро Порошенко зазначив: «Від Богдана до Івана не було гетьмана»… Цією приказкою українці ще за життя Мазепи визначали історичний масштаб його постаті. 22 роки міцною рукою він тримав булаву і поклав край сумнозвісній Руїні.
Натомість імперія не шкодувала чорної фарби, аби спотворити його образ. Та це не завадило, а навпаки допомогло Мазепі стати справжнім символом українського спротиву Росії; прапором нашого руху до незалежності – до тієї мети, яку Мазепа, йдучи попереду свого часу, усвідомив вже через 50 років після Переяслава».
Борщак, Ілько. Іван Мазепа : Життя й пориви великого гетьмана / Борщак, Ілько, Мартель, Рене ; Пер. з фр. М.Рудницького. - К.:Свенас, 1991.-136с. Життєпис і політичний портрет гетьмана Івана Мазепи, однієї з найдраматичніших і найзагадковіших постатей в історії України, видатного полководця, громадського діяча. До неї також увійшли романтичні поеми В.Гюго та Дж.Байрона, присвячені образу Мазепи в європейській уяві.
Борщак І. Мазепа, Орлик, Войнаровський : історичні есе / І. Борщак. - Львів: "Червона калина", 1991. - 256с.
Борщак І. Іван Мазепа : Життя й пориви великого гетьмана /І. Борщак, Мартель, Рене ; Пер. з фр. М.Рудницького. - Київ: Рад. письменник, 1991. - 316 с. Серед найталановитіших і найоб’єктивніших життєписів Івана Мазепи є широко відома за кордоном документальна повість двох авторів – українського історика І.Борщака (емігранта з 1919р.) та французького історика і публіциста Рене Мартеля.
Володарі гетьманської булави: Історичні портрети / Передм. В.А.Смолія; Під ред. О.М.Дмитренка; Худож. Ю.В.Бойченко. - К. : Варта, 1991. - 560 с. Серед багатогранних портретів козацьких обранців, особливо виділяється один. Захоплення, різке несприйняття, замовчування – такий діапазон суджень дослідників про великого гетьмана Івана Мазепу. Що спонукало Мазепу виступити проти Росії? Чому улюбленець Петра І став його заклятим ворогом? Відповіді ви знайдете на основі маловідомих, раніше недоступних матеріалів.
Хоткевич Г. Два гетьмани / Г.Хоткевич. - Київ: Днiпро, 1991. - 107 с. Дві історичні постаті, два гетьмани. Богдан Хмельницький стояв біля витоків ідеї української державності. Іван Мазепа намагався втілити цю ідею в життя.
Антонович В. Про козацькі часи на Україні [Текст] / В. Антонович. - К. : Видавництво художньої літератури "Дніпро", 1991. - 238 с. Незвичайна історія створення цієї книги. Це - конспекти таємних лекцій з історії козаччини професора Київського університету В.Б. Антоновича, відредаговані О.Кониським і потайки видані подалі від цензури в Чернівцях та Коломиї. Дев’ята глава повністю присвячена гетьмануванню Івана Мазепи.
Єнсен А. Мазепа: Історичні картини / А.Єнсен; Пер. зі швед. Н.Р.Іванчук; Ред., передм. та прим. Б.З.Якимовича; Худож. О.І.Яцун, В.Ф.Яцун. - Київ: Український письменник, 1992. - 205 с. Шведського дослідника Альфреда Єнсена вразила постать та біографія легендарного гетьмана Мазепи. Про фатальний збіг історичних обставин, про його стосунки з Карлом ХІІ розповідає автор у монографії. 
Субтельний О. Мазепинці: Український сепаратизм на початку XVIII ст. / О. Субтельний; Пер. з англ. В.Кулика; Під ред. О.Вітрученка; Худож. О.Григора. - К.: Либідь, 1992. - 240 с. На підставі численних документів у контексті європейської історії висвітлюється діяльність гетьмана Мазепи та його однодумців.
Іван Мазепа: Художньо-документальна книжка: Для серед. та ст. шк. віку / Передм. та упоряд.В.О.Шевчука; Худож. Л.А.Кацнельсон. - К. : Веселка, 1992. - 132 с. Художньо-біографічна книга про гетьмана Лівобережної України крім життєпису, містить цікаві документи: вірші, думи Івана Мазепи, любовні послання Мазепи до юної Мотрі Кочубей, дипломатичне листування, універсали та інше.
Іваничук Р. Мальви; Орда: Романи / Р. Іваничук ; Худож-оформ. А.С.Ленчик. - Харків: Фоліо, 2006. - 415 с.
У романі «Орда» відтворені події «мазепинської» доби в історії України – зруйнування гетьманської столиці Батурина.
Лепкий Б. Мазепа: Трилогія. Кн.1: Мотря: Іст. повість у 2-х тт. /Б. Лепкий; Худож. Б. Р. Пікулицький. - Львів: Кооператив "Манускрипт"; Видавництво "Каменяр", 1991. - 424 с.
Лепкий Б. Мазепа: Трилогія. Кн.2, 3: Не вбивай: Іст. повість; Батурин: Іст. повість / Б. Лепкий;Худож. Б.Р.Пікулицький. - Львів : Кооператив "Манускрипт"; Видавництво "Каменяр", 1991. - 488 с.
Трилогія «Мазепа» відомого українського письменника відображає складні історичні процеси, що відбувалися на Україні в першій чверті ХVІІ століття.
Ручай Г. Іван Мазепа і я : оповідання / Г. Ручай. - Київ: Гамазин, 2011. - 48 с., іл. - (Серія "12 балів"). Історія гетьмана Івана Мазепи, подана через сприйняття сучасних школярів, які разом з учителем прагнуть з’ясувати складні обставини тієї доби. Легка мова та вдало розроблена інтрига тримають увагу читача до останньої сторінки, а елементи енциклопедії та вміщена в кінці табличка дозволяють використовувати книжку як додатковий матеріал на уроках історії України, для написання рефератів, підготовки до екзаменів тощо. У школі конфлікт – хлопців з хутора Мазепинці дражнять «зрадниками», вони у відповідь лізуть битися. Але мудрий директор не викликає батьків, не робить записів у щоденнику – він збирає винуватців у своєму кабінеті і дає завдання: самостійно розібратися у тому, що сталося з гетьманом Іваном Мазепою, звідки іде міф про його зраду і взагалі, ким був цей вусатий дядько, портрет якого прикрашає десятигривневу купюру.
Історичні постаті України: Іст. нариси: Зб. / Упоряд. О.Бондирєв. - Одеса: Маяк, 1993. - 384 с. До збірника увійшли життєписи українських національних героїв - гетьманів Д. Вишневецького, П. Сагайдачного, Б. Хмельницького, П. Дорошенка, І. Мазепи, П. Полуботка, П. Орлика, написані відомими вітчизняними і зарубіжними письменниками й істориками. У їхніх працях використано багаті матеріали, які зберігаються в бібліотеках та архівах Лондона, Парижа, Відня, Дрездена, Берліна, Стокгольма, Риму, Стамбула, в приватних колекціях. Вони відкривають чимало присипаних пилом забуття фактів, які дають можливість не під усталеним кутом зору поглянути на вітчизняну історію. Книжка розрахована на студентську молодь, викладачів шкіл і вузів, масового читача, не байдужого до історії України.
100 великих українців. - Київ: Арій, 2008. - 496 с.
Ця книга містить 100 коротких біографічних нарисів, історичних портретів великих наших земляків...
Ушаков Д. О. Видатні українці / Д. О. Ушаков. - Харків: Фактор, 2008. - 200с.: іл. - (Серія"Україна., сьогодні, завтра").
Книга про видатних діячів мистецтва, науки, політики та військового діла; про людей, чиї життя та справи не можна оцінити однозначно. Утім, кожен з них зробив значний внесок у становлення й розвиток нашої держави, кожен залишив помітний слід в історії України.
У 2001 році режисером Юрієм Іллєнком було знято україномовний фільм «Молитва за гетьмана Мазепу»
Тож завітайте до бібліотеки та оберіть книгу, яка Вас зацікавила!
Немає коментарів:
Дописати коментар