Днем захисника України та Покрови Пресвятої Богородиці!
Ці знаменні дати нерозривно пов’язані між собою, символізують зв’язок поколінь, давню історичну традицію, а тому особливо шануються українцями.
Пресвята Богородиця вважалася покровителькою і заступницею славного війська козацького та всього українського люду.
І сьогодні ми звертаємось до Матері Божої з проханням про мир, добро благополуччя, про гідне і щасливе майбутнє нашого народу. Аби на людей зійшла благодать, а душі наповнилися любов’ю, щирістю і всепрощенням.
Спасибі тобі, друже, що зберіг
Любов у серці до свойого краю
Попри всі чвари... Та я точно знаю,
Що ти по-іншому б не зміг!
Для перемоги все зробить зумій
У цей важкий для України час!
Ти вистоїш за себе і за нас,
Спасибі тобі, друже, що живий!
На 14 жовтня припадає велике релігійне свято Покрови Богородиці. Крім того, воно має важливе історичне значення, бо саме цей день вважається Днем українського козацтва, Днем утворення Української Повстанської Армії, Днем захисника України! Чому саме так? Що вплинуло на поєднання цих свят? З якими історичними подіями пов'язана вказана дата?
Історичний хроноскоп:«Благословенна та держава, що має відданих синів!»
Свято Покрови Пресвятої Богородиці або, як кажуть в народі, Святої Покрови. Це велике християнське свято було встановлене на Русі в кінці Х - на початку ХІ століття. За переказами, йому передувала подія, що відбулася в місті Константинополі у Влахернському храмі 14 жовтня (1 ст.) 910 року, де зберігалася велика християнська реліквія - риза Богородиці.
Ішла війна, місто було оточене сарацинами і практично уже не могло оборонятися. Під час всенощної, що відправлялася у храмі, юродивий Андрій, якого знали як дуже побожну людину, побачив видіння. Над людьми, що молилися, з'явилася Богородиця разом із ангелами та святими. Вона покрила людей своїм омофором і молилася разом з ними. Юродивий сказав, що бачив Богоматір, яка плакала над людьми і молилася за мир. Віруючі повірили, що Богородиця опікується світом, пильнує людство, застерігає його жити у мирі та спокої. Візантійцям вдалося зняти облогу і перемогти сарацинів. Відтоді і відзначається свято Покрови Божої Матері.
Народні звичаї і традиції
За народною традицією Покрова - це плеяда осінніх свят, що підводили підсумок господарському, хліборобському року. В народі говорили: «Пречиста мати (Успіння) засіває, а Покрова збирає», «На Покрови останній день збору плодів». Вважалося, що саме на Покрови починається перше «зазим'я». Домашню худобу годували «дожинковим» снопом, тобто останнім, і вже з Покрови на пасовище не виганяли. З цього дня її тримали у хлівах і переводили на зимове харчування, навіть якщо ще не було снігу.
Селяни спостерігали за природою, намагаючись спрогнозувати майбутнє. Існували такі прикмети: на Покрови вітер із півночі - зима буде холодною і з великими снігами; на Покрову до обіду осінь, після обіду зима; не покрила Покрова землю снігом, не покриє і Різдво.
Знана Покрова і як період весіль. В народній свідомості із святим омофором Богородиці асоціювався покров (фата, вельон), яким покривалася голова нареченої. В народі казали: «Свята мати, Покровонько, накрий мою голівоньку, хоч ганчіркою, аби не зосталася дівкою» або «Свята мати, Покровонько, завинь мою головоньку, чи у шматку, чи в онучу - най ся дівкою не мучу», «Прийде Покрова, дівці голову покриє», «Білий сніг землю вкриває, мене молоду заміж споряджає», «Покрівенько, Покрівенько, покрий мені голівоньку!», «Покрова всю землю листом покриває і мені голівоньку покриє».
“Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем". В українських селах і досьогодні дотримуються давньої народної традиції справляти весілля після Покрови. Від Покрови і до початку Пилипівки – пора наймасовіших шлюбів в Україні.
Прислів'я та приказки, пов'язані із святом Покрови :
До Покрови давали молоко корови, а по Покрові пішло молоко корові у роги.
До Покрови думай про пашу для корови.
Коли на Покрову вітер, то і весна буде вітряна.
Минула Покрова - зоставайся здорова*.
Минула Покрова - з'їла полудень корова**.
Прийшла Покрова - всохла діброва.
Хто лежить до Покрови, той продасть усі корови.
Як на Покрову віє вітер з півдня - буде тепла зима.
Якщо до Покрови журавлі не відлетять, то зима настане поволі.
За цим святом закріпилася ще й друга назва – Козацька Покрова, а у свідомості народу воно почало асоціюватися з такими поняттями, як військова честь, звитяга, мужність та лицарство, зазначається в документі.
День українського козацтва відзначається в Україні відповідно до Указу Президента України від 07 серпня 1999 року № 966/99. Зазначене свято встановлено, враховуючи історичне значення й заслуги козацтва в утвердженні української державності та його вагомий внесок у сучасний процес державотворення. Кожен в Україні чув про козаків. Про них написано багато наукових книжок і художніх творів, знято фільмів. Про козацький рід і його ватажків говориться в урочистій пісні нашої держави — гімні України. Козаків можна побачити на парадах українського війська, їх зображення є на українських грошах та поштових марках. А про малого хлопця і дорослого парубка, що вміє відстояти свою честь і захистить слабшого, старого, жінку, у нас кажуть: справжній козак. Козак в уявленні українця — це звитяжний воїн, що не розлучається з шаблею, захисник Вітчизни, оборонець прав, віри, звичаїв та гідності кожного, хто живе під небом України.
Для козаків свято Покрови було найбільшим і найзначущим святом. В цей день у козаків відбувалися вибори нового отамана. Козаки вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю заступницею і покровителькою. На Запоріжжі в козаків була церква святої Покрови.
Ще у козацькі часи, де б не будували Запорізьку Січ, у її центральній частині завжди споруджували церкву Богородиці, яку козацтво вважало своєю заступницею. Тричі на рік збиралася козацька рада - на Різдво, Великдень та Покрову. Ось чому Покрова здавна вважалося важливим козацьким святом.
Більш детальна інформація про українське козацтво: http://ukrcossacks.at.ua/index/vse_pro_kozactvo/0-27
Через кілька століть багато козацьких традицій перейняли вояки армії УНР та УПА, які також називали себе козаками. Вони безумовно вважали себе вільними людьми, без примусу ставали партизанами, мали схожу мету боротьби, але вже відповідно до свого часу ("Боротись за повне визволення всіх українських земель і українського народу від загарбників та здобути Українську Самостійну Соборну Державу!"). У складі Української Повстанської Армії була молодша і генеральна старшина, використовувалися такі військові звання як хорунжий, сотник, осавул. Збереглися й назви військових частин армії як сотня, курінь. Не дивно, що у 1947 р. Українська Головна Визвольна Рада вибрала свято Покрови днем утворення військових частин ОУН - УПА.
Насправді утворення УПА не відбулося в один день. Перші повстанські загони почали створюватися восени 1942 р., один з яких очолив Сергій Качинський. Деякий час окремо діяла інша УПА або "Поліська Січ", де отаманом був Тарас Бульба-Боровець, яка з часом стала частиною Української Повстанської Армії.
Президент Петро Порошенко запропонував відзначати свято Дня захисника України, яке вперше країна святкуватиме 14 жовтня, під гаслом "Сила нескорених".
Під час виступу на Всеукраїнському форумі учасників антитерористичної операції Глава держави зазначив, що саме силу нескорених продемонстрували українські воїни, які відстоюють незалежність та суверенітет України у війні з російським агресором.
«Саме під таким гаслом - «Сила нескорених» - за кілька днів наша країна уперше відзначатиме День захисника України. Це свято започатковане в нелегкі часи для вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України», - зазначив Глава держави.
Саме тоді були поєднані події різних історичних періодів, щоб у свято Покрови пригадати, яке значення воно мало для людей у давньому чи недавньому минулому, для козаків і для повстанців, а тепер має для нас.
Споконвічна мрія українського народу, висловлена пророчими словами поета Тараса Шевченка про “сім’ю велику, сім’ю вольну, нову”, здобувалася в запеклій боротьбі не одного покоління українців. Нині Україна знову переживає складні часи агресії, посягань на незалежність та цілісність держави. Але завжди в такі часи найкращі козаки України ставали на захист своєї землі, своєї держави, своїх співвітчизників. Козаччина завжди була однією з найяскравіших сторінок української історії, на славних прикладах якої виховувалося почуття національної самоповаги багатьох українських поколінь.
Впевнені, що наш народ зможе вистояти й у цих випробуваннях!
Водночас святкуючи це велике релігійне свято, думаю, варто пригадати і завжди пам'ятати слова повстанської пісні-молитви:
"В єдності — сила народу!
Боже, нам єдність подай".
Головне значення і сенс цього свята для нас сьогодні – це надія те, що кожен захисник України повернеться додому живим та неушкодженим.
Ми воїни. Не ледарі. Не лежні.
І наше діло праведне й святе.
Бо хто за що, а ми за незалежність.
Отож нам так і важко через те.
Для користувачів бібліотеки було підготовлено і проведено низку заходів приурочених цій важливій даті у становленні нашої державності:
Мандрівка по книзі:О.Виженко«Історія запорізьких козаків для веселих дітлахів»
Виженко О. Історія запорозьких козаків для веселих дітлахів / О. Виженко; ред. М.П. Парцей, худож. оформ. М.С. Шутурма - Львів : Світ, 2011. - 111 с. - (Молодий "Світ" України).
Автор знайшов і упорядковав чималу кількість народних дум про козаків, пісень, легенд, а також етнографічних записів, розказана старими січовиками Данилом Кахикалом та Іваном Базікалом хлопчикові Власу Зерну під час їхнього подорожування шляхами козацької слави про запорозьких козаків. Все це зібрано докупи й подано у переказах двох «столітніх» козаків хлопчику Власу.
Сюжет досить умовний: два старих досвідчених козака — Данило Кахикало та Іван Базікало — після скасування Січі йдуть до Києїва у монастир на прощу. Дорогою вони зустрічають Власа, який втік з дому, аби податися на Хортицю до козаків. Хлопець приєднується до дідів, стає джурою і протягом усього шляху слухає їхні розповіді.
Власне розповіді присвячені не лише козакам, але й усьому, що з ними пов’язано. Це і легенда про походження козаків, їх визначні битви-набіги, видатних гетьманів, козака Мамая, козацькі скарби, легенди про кам’яних баб і взагалі багато чого. Але матеріал не історичний, а фольклорний. Тут і чорти, і Богородиця, і Місяць-покровитель... Мова козаків насичена соковитими приказками, деякі з яких вже перекочували у лексикон мого сина.
Я бачу вас зацікавила розповідь про книгу. Тож зручненько сідайте та читайте, зайшовши на посилання http://abetka.ukrlife.org/vizh1.html
Книжкова викладка:«З Україною в серці навіки»
Немає коментарів:
Дописати коментар